– Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар. – Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене. – Ну як про що? У твого батька через 10 днів… Продовжити читання →

– Донечко, я не знаю як буде правильно, ти – доросла і тобі вирішувати, але він – твій батько, і йому зараз дуже потрібна твоя допомога, – радить мені мама по телефону. Я поставила слухавку і сказала, що мені треба… Продовжити читання →

– Ви впевнені? – Нотаріус знову уважно вивчив папери. – Дарча – це серйозний крок. Повернути майно назад буде дуже складно. Травневе ранкове сонце заливало світлом нотаріальну контору. У кутку мірно гудів кондиціонер, у повітрі чутно запах свіжозвареної кави з… Продовжити читання →

Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити… Продовжити читання →

– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти… Продовжити читання →

– Ольго, підтримай колектив хоч сьогодні. Марта Ярославівна нас усіх запрошує до себе. Ну чого ти? – стали наполягати на Ольгу її співробітниці. – Не можу я, дівчата. Давайте так, я гроші здам, щоб не підводити колектив, але не піду,… Продовжити читання →

– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі. Ця розмова була їй надто добре знайома. Наразі доведеться переглядати свої плани,… Продовжити читання →

Марина спостерігала за сином, який приміряв новий костюм. Високий, ставний, чорнявий – завтра її хлопчик одружиться, і в це важко повірити. Ілля уважно вивчав своє відображення в дзеркалі. Він покрутився, задоволено кивнув, зазначив, що костюм сидить ідеально. – Модне вбрання…. Продовжити читання →

– Ти що, під мухою? – Здивувалася Катя, стоячи в передпокої з малюком на руках. – Так, трохи, – похмуро відповів Євген, зняв черевики й недбало кинув їх на полицю. Він повернувся з роботи пізніше, ніж зазвичай, на запитання відповідав… Продовжити читання →

– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Поїхали завтра у Ватикан на мессу, а потім по Риму… Продовжити читання →