Автор Романович

– Що це за чоловік із тобою був? Біля торгового? Товстий такий! – зателефонувала їй увечері подруга

Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна… Продовжити читання →

– Виходить, моя дочка тепер ваша дружина, – пояснювала приголомшеному Миколі Валентина Тимофіївна, – я б її не шукала, якби не онук

– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке… Продовжити читання →

– Людину визначають не думки, а вчинки. А ваші вчинки сьогодні – це талант і небайдужість

– Ні, на жаль, ми не можемо вас узяти. Але резюме залиште, раптом щось зміниться, – менеджер з персоналу посміхнулася тією особливою ввічливою посмішкою, яку Віра Петрівна вже навчилася розпізнавати. Ця посмішка означала: “Ви занадто стара, але я занадто ввічлива,… Продовжити читання →

Я не йду від тебе, просто не поїду з вами. Можеш навіть не вмовляти, бо для мене це не відпочинок

– Вадику, твоя мама мені сьогодні заявила, що їде відпочивати з нами! Ти що, знову купив їй путівку? – Ні, поки намагаюся пояснити, що ми плануємо відпочивати удвох. Але, мабуть, вона у своєму репертуарі. – Знаєш, за 3 роки ми… Продовжити читання →

– Чудово. Тоді ось тобі мій наказ: до кінця тижня закриєш борг за іпотекою

– Та ви взагалі розумієте, хто тут головний? – Андрій кричав так, що я ледь не впустила чашку з чаєм. – Андрію, ти чого розлютився? – спокійно запитала я, дивлячись на нього поверх окулярів. – А того, Ніно Василівно! Ви… Продовжити читання →

– Пожили? Тепер я тут буду жити! Я ближчий родич

– Олено, навіть не віриться! – Павло обходив їхню новеньку квартиру. – У нас своє житло і де?! У столиці! Подружжя довго збирало на початковий внесок, продало трикімнатну квартиру в провінційному містечку, де жило до цього, і дивом купило в… Продовжити читання →

– Ні, я думаю, сюди нікого приводити не треба, – відповів Сергій абсолютно серйозно, – будинок, це наша тиха гавань

Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити… Продовжити читання →

– Я в тебе на других або третіх ролях. Усе для мами, усе для сестри. А дружина якось обійдеться

– Це що за цирк, Ілле? – Марина стояла в центрі кімнати, тримаючи в руках три подарункові пакети. Її голос тремтів не від сліз, а від злості. Чоловік відірвався від телефону і здивовано подивився на дружину. – У сенсі? –… Продовжити читання →

– Я вірю у свою власну силу. А кохання – це добре, але тільки в межах розумного

Антон раптом зрозумів, що жити з нелюбою жінкою набагато простіше, ніж з тією, до якої відчуваєш почуття. Він згадував своє життя з Катею і усвідомлював, що тепер йому максимально комфортно і абсолютно спокійно. З життя Антона пішли ревнощі, недовіра, образа…. Продовжити читання →

– Я в тебе на других або третіх ролях. Усе для мами, усе для сестри. А дружина якось обійдеться

– Це що за цирк, Ілле? – Марина стояла в центрі кімнати, тримаючи в руках три подарункові пакети. Її голос тремтів не від сліз, а від злості. Чоловік відірвався від телефону і здивовано подивився на дружину. – У сенсі? –… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑