На ювілей родичі заявилися юрбою без попередження, але не очікували, що їм відповість невістка Ірина, притискаючи до грудей пакети з продуктами, штовхнула хвіртку й застигла. Перед будинком стояло шість машин, а з подвір’я долинали голоси, сміх і брязкіт посуду. Серце пропустило удар. Сьогодні середа, звичайний робочий день. Жодних свят у календарі не значилося. Чи значилося? […]
— Забирай свої речі і вимітайся! — Люся так сильно поставила тарілку на стіл, що вона ледь не розлетілася на шматки. — Двадцяти років коту під хвіст, і все через що? Через якусь… — Не починай знову, — Віктор втомлено потер лоб. — Аліна не «якась». Ми з нею… у нас усе серйозно. Люся засміялася […]
— Що привезли, те й будемо їсти, — посміхнулася я здивованим гостям, вказуючи на порожній стіл… …Бувають такі моменти, коли людина дивиться на себе з боку й думає: як я взагалі до цього дійшла? Ось стою я, Іра Карпенко, тридцяти восьми років від народження, біля накритого білою скатертиною столу — красивого, урочистого, абсолютно порожнього — […]
— Тату, відчиняй ворота, ми не збираємося тут стояти до вечора! — дзвінкий, незвично різкий голос Аліни розрізав ранкову тишу дачного селища. Я відклав шуруповерт і витер піт з чола. Серце радісно забилося. Ми з Валентиною чекали на цей день як на манну небесну. Дружина три дні не виходила з кухні, складаючи меню, якому позаздрив […]
— Василю, ти що, вирішив мене покинути? — нібито, між іншим, запитала Катерина за вечерею. Її тон був настільки буденним, що чоловік спочатку й не зрозумів, що вона має на увазі. І про що саме його зараз питає. А коли сенс слів дійшов до Василя, він ледь не вдавився курячою ніжкою, яку з апетитом наминав […]
Це була весна в Переяславі — місті, де кожен камінь дихає історією, а повітря над Дніпром навесні стає таким солодким, що його хочеться пити. Але в затишній квартирі на околиці міста, де мешкали Ірина та Сергій, атмосфера була зовсім не весняною. Ранок почався не з аромату кави, а з важкого зітхання чоловіка, яке зазвичай не […]
— Катю?! Ти мала бути в батьків! — голос чоловіка став різким від страху Катерина прокинулася раніше від будильника і першим ділом подивилася на чоловіка, який ще спав. Вона тихо встала, накинула халат і пішла на кухню готувати сніданок. Як завжди. За сім років спільного життя це стало ритуалом — вставати першою, готувати, накривати на […]
— Таню, ти чула, що ми на новій машині зібралися? — Ліда, сестра Олексія, повернулася до Тетяни з улесливою посмішкою. Родинний обід ішов своєю чергою. Тетяна як завжди сиділа поруч із чоловіком, краєм ока спостерігаючи за його ріднею. Два роки в цій сім’ї, а вона досі почувалася чужою. — Ні, не чула, — вона відпила […]
— Вирішила розлучитися? — зло спитав чоловік дружину. — Чудово! Тоді геть зі своєї квартири. Альона стояла посеред кухні, тримаючи в руках документи про розлучення. Її пальці злегка тремтіли — не від страху, а від обурення. Степан сидів за столом, розвалившись на стільці з таким виглядом, ніби він господар всесвіту. — Зі СВОЄЇ квартири? — […]
— Аліно, на суботу нічого не плануй… — чоловік, Іван Петрович, відсунув тарілку й, не дивлячись на дружину, додав: — Я запросив колег. Покажемо їм новий будинок. Новосілля влаштуємо. Аліна, яка стояла біля плити, обернулася й здивовано подивилася на чоловіка. — Колег? До нас? Це ти щойно вирішив? Чи ставиш мене перед фактом? — Та […]