Future Investments

Вечір опускався на місто повільно, розмиваючи обриси будинків за вікном сірою імлою. Катерина Василівна сиділа на кухні, тримаючи в руках порцелянову чашку з остиглим чаєм. Поруч на столі лежав мобільний телефон. Екран залишався темним, і ця німота пластикового пристрою гнітила жінку дужче, ніж скрип старих мостин у спорожнілій квартирі. Минуло три роки відтоді, як раптово … Читати далі

— Вітю, твоя дружина не дала мені грошей, які ти мені обіцяв! Розберися з нею сам якомога швидше, інакше я розповім усе батькам, і тобі доведеться на цю тему розмовляти з татом! Голос Оксани, тонкий і різкий, як уламок скла, вдарив Віктора в той самий момент, коли він провернув ключ у замку. Він ще не … Читати далі

У двадцять років світ здається простим, а кожне доросле рішення бачиться виваженим кроком. Поліна саме так і вважала, коли поспіхом приміряла весільну сукню. Їй здавалося, що річний досвід спільного побуту з Романом дав вичерпні відповіді на всі можливі питання. Вони зустрілися на роботі в торговельній фірмі, де Роман працював провідним менеджером із логістики, а Поліна … Читати далі

— Розсудіть, хто тут неправий? Купили з чоловіком два шматки торта — один йому, один мені. Свій він з’їв одразу, а мій залишився на наступний день. Запитав, чи можна йому з’їсти мій, а коли почув відмову, видав образу: “Ти сама не їси й мені не даєш!” Але ж я хочу з’їсти свій десерт тоді, коли … Читати далі

Валентина стояла біля плити, механічно помішуючи овочеве рагу. На кухні пахло тушкованими баклажанами та спеціями. За вікном повільно згасав жовтневий день, фарбуючи небо у блідо-бузкові тони. З вітальні долинав гучний голос Сергія — він вкотре розповідав комусь телефоном, яка в нього «безвольна» дружина. — Уявляєш, Максиме, — реготав він, — вчора знову намагалася мені щось … Читати далі

— Сталось. Сьогодні мій підліток у розпалі протесту і перехідного віку крикнув мені в обличчя: “Ти найгірша мати у світі!” А я лише спокійно відповіла: “Уявляєш, а це ж я ще з усіх сил стараюся! Мене звати Оксана, мені тридцять вісім років, я працюю бухгалтером у приватній фірмі, а також маю почесну «посаду» мами чотирнадцятирічного … Читати далі

— Або ти береш кошика і йдеш вибирати картоплю за копачкою, або забираєшся геть із моєї хати просто зараз! Галина Степанівна стояла на високому мурованому ґанку, вперши руки в боки, і дивилася на невістку так, ніби перед нею стояла не законна дружина сина, а безробітна наймичка, яка задарма проїдає чужі припаси. — Мамо, лікарка суворо … Читати далі

— Спадщини не отримала? Тоді й ти мені не потрібна, — сказав Ігор. Але мама все передбачила заздалегідь — Ти серйозно це зараз сказав? Дощ бив по козирку під’їзду так, ніби по жерсті сипали жменею дрібного каміння. Аліна стояла на сходинці під вузьким навісом, з мокрим пасмом біля щоки, з текою з нотаріальної контори під … Читати далі

Аркадій стояв посеред кімнати і роздивлявся мамину швейну машинку так, ніби вона в чомусь завинила. – Віро… – покликав він мене. – Що таке? – От скажи мені, будь ласка. Ось навіщо вона тут? – скривився чоловік. – Ну як навіщо? – Здивувалася я. – Я на ній шию. – Місце займає, – насупився Аркадій. … Читати далі

— Оресте, зачекай. Ти сказав, що знайшов людину, яка буде з дітьми після садочка? Ти знайшов нам няню? Марина стояла біля кухонного столу з телефоном у руці. На екрані ще було відкрите оголошення, яке вона вчора виставила в місцевій групі: потрібна людина на будні, забирати двох дітей із садочка, бути з ними до вечора, інколи … Читати далі