— От ти знову за своє, Олеже? Я ж не робот! Надія вимкнула плиту й поклала лопатку біля сковорідки. У коридорі Софійка кликала її застебнути сукню на ляльці, Максим гукав із кімнати, що не може розв’язати задачу. На кухонному столі блимав ноутбук — замовник чекав на виправлений текст. Олег відсунув тарілку. — А що я … Читати далі
— Ма, ти тільки не ображайся, добре? Тамара одразу відклала чашку. — Костю, що сталося? — Та нічого… Ми на Новий рік до батьків Світлани поїдемо. У них будинок великий, усім місця вистачить. І хлопці на повітрі побігають. — А-а… Ось воно що. — Мам, ти ж розумієш? Вона розуміла. Син дорослий, у нього своя … Читати далі
Коли Єлизавета сім років тому познайомилася з Ігорем, вона одразу розповіла йому про свій будинок. — Він дістався мені від батьків, — сказала вона. — Тато сам його будував. Для мене це не просто стіни. — Розумію, — відповів Ігор. — Гарний у тебе дім. Ігор тоді жив у Полтаві на орендованій квартирі. Колись намагався … Читати далі
— Риммо, ти б хоч лимон тонше нарізала! — Трохимівна поправила гребінь у волоссі й невдоволено скривилася. — Ну просто заводська їдальня! І торт неси. У мене важливе оголошення. Римма поставила запечену качку посеред столу. — Мамо, може, спочатку поїмо? — несміливо запропонував Станіслав. — А я хіба заважаю? Он качка стоїть. Риммо, а соус … Читати далі
— Я купую м’ясо, Зоє. У нас у холодильнику є їжа. — Та хто ж каже, що немає? — Зоя поставила на стіл великий контейнер і зірвала кришку. — Тільки щось по моєму братові не видно, щоб його тут добре годували. Софія повільно закрутила кран. — Учора курку запікала. Запитай у Максима. — Курку… Максимкові … Читати далі
– Я з чужою хворою дитиною сидіти не наймалася. Мені рідні онуки потрібні, – відрізала Наталя Михайлівна. Телефон лежав на кухонному столі, Микола ввімкнув гучний зв’язок, бо руки були зайняті. Аріна стояла біля плити. Поруч, притулившись до одвірка, слухав Артем. – Мамо, він застудився. Педіатр сказав тиждень побути вдома. Нам треба всього на два дні, … Читати далі
— Валізу за поріг не занось! Чуєш мене, Зоряно? Розвертайся й повертайся до чоловіка! Мати стояла у дверях із мокрою ганчіркою в руці. Зоряна ще не встигла привітатися. — Мамо, можна я спочатку зайду? — А потім що? Сядеш тут і почнеш розповідати, який Руслан поганий? — Ти навіть не запитала, що сталося. — П’ятнадцять … Читати далі
Інна вже майже записала пацієнтку на повторний прийом, коли телефон на стійці адміністратора завібрував. — На четверту годину вам зручно? — уточнила вона. — Так, дякую. Інна всміхнулася, попрощалася й нарешті відкрила повідомлення від квартирантів. На першій фотографії ламінат біля пральної машини здійнявся гіркою. На другій дверцята кухонної шафи сумно висіли на одній петлі. «Машинка … Читати далі
— Донечко, я вже речі збираю. Свою квартиру продаю, а житиму в тебе. Артемкові на весілля й нове житло гроші потрібні. А ти все одно сама кукуєш. Галина перестала друкувати. На моніторі залишилася незакінчена цифра. — Що ти сказала, мамо? — Кажу, переїжджаю до тебе. Ми з Ірою все обговорили. — З Ірою? — Ну … Читати далі
— Ви ж не передумаєте? — власниця квартири підсунула Вікторії ручку. — А то вже двоє обіцяли купити й зникли. — Не передумаю. Вікторія підписала розписку про завдаток — 50 000 гривень. Потім ще раз перечитала адресу, ніби боялася помилитися. Однокімнатна квартира на четвертому поверсі. Сорок один квадратний метр. Цегляний будинок, вікна у двір зі … Читати далі