— Продамо хату, — твердо сказав Андрій. Він промовив це так рівно й буденно, ніби мова йшла про мішок насіннєвої картоплі або про те, що до вечора треба підлатати паркан. Оксана тоді не розплакалася. Вона лише довго й мовчки дивилася на одвірок кухонних дверей — туди, де олівцем були зроблені нерівні рисочки. Потім тяжко підвелася, … Читати далі
– Оксано, ти вже вирішила, підеш зі мною в суботу чи ні? – запитав Андрій у дружини. – Ні, Андрію, не піду. Минулого разу, три чи чотири роки тому, я сходила і весь вечір потім шкодувала. Було страшенно нудно. – То було п’ять років тому. Тоді ми збиралися на десяту річницю після школи, а зараз … Читати далі
— Жінці нова машина взагалі ні до чого, Сергію, пішки ходити значно корисніше. Людмила стояла біля бетонного стовпа на приміській зупинці й дивилася, як повз неї пролітають забрьохані вантажівки. Холодний вітер смикав поли її куртки, а в слухавці мобільного тим часом уже лунало невдоволене шипіння чоловіка. — Ти при своєму розумі? Що ти там несеш? … Читати далі
— Ой, Мариночко, ти що, ще спиш?! А ми вже приїхали! — голосно заявила свекруха, переступаючи поріг і проходячи прямо в уличних черевиках у коридор, навіть не питаючи дозволу. — Зустрічай гостей! Ми вирішили пожити у вас місяць-два, поки у Дениса в місті йде ремонт у його новій квартирі, та й мені треба пройти обстеження … Читати далі
— Ой, донечко, прийшла нарешті! А ми тут із татом та тіткою Ольгою якраз обговорюємо успіхи нашого Максима! — з порога почала мама, навіть не запитавши, як пройшла моя дорога чи як мої справи. — Ти уявляєш, він вчора підписав такий грандіозний контракт! Наш хлопчик просто створений для великого бізнесу! Не те що ти зі … Читати далі
– Оксано Юріївно, подивіться самі, – Аліна відступила від входу вбік. Посеред торгової зали чорніла ціла гора. П’ять туго набитих мішків перекрили прохід. Сірий скотч розійшовся, і крізь дірку стирчали яскраво-рожеві рукави дешевих курток. У повітрі важко стояв різкий запах хімічної фарби. Оксана зробила кілька кроків уперед. Виставкові комплекти лляної білизни Аліна вже відсунула до … Читати далі
— Сто чотирнадцять тисяч! Ти чуєш, Маріє? Сто чотирнадцять! — Артем кинув паперову квитанцію на стіл, просто в маленьку калюжку біля чайника. Марія обережно підчепила папірець за край і швидко струсила з нього краплі. Квитанція була яскраво-рожева, а зверху стояв жирний червоний штамп — офіційне попередження про тимчасове припинення подачі електроенергії через величезну заборгованість. — … Читати далі
– Гроші на завдаток ти перекинеш зараз чи вже ввечері? За цією датою тримаються тільки до шостої, а потім її віддадуть іншим, – Артем поставив свій телефон на стіл поруч із її чашкою. – Потрібен хороший аванс, бо без нього ніхто зал не забронює, а решту віддамо вже після свята. Леся саме готувала вечерю й … Читати далі
Оксана знайшла зошит випадково. Вона шукала свідоцтво про народження молодшої доньки, перебирала папки на нижній полиці шафи, і з-під стосу квитанцій випав тонкий зошит у синій обкладинці. Спершу вона не збиралася його розгортати. Але сторінка розкрилася сама, і в очі впали знайомі слова. Гойдалки, тридцять гривень. Морозиво, десять. Іграшка, сорок. Навпроти кожного рядка стояла дата, … Читати далі
– А чого ти образилася? Ми вже всім родичам пообіцяли твою дачу на літо – А чого ти образилася? Ми вже всім родичам пообіцяли твою дачу на літо! – Ольга з розмаху опустила на кухонний стіл важку чашку, від чого недопитий міцний чай вихлюпнувся на чисту лляну скатертину. Олена зітхнула, потяглася по рулон паперових рушників … Читати далі