Future Investments

– Та скільки можна, Сергію?! Він знову просить сто п’ятдесят тисяч! У мене автомайстерня у заставі, Інна зі мною другий місяць не розмовляє, а він знову: – Вітю, рятуй, у мене міжнародна угода горить, через тиждень віддам із відсотками! – голосний, тремтячий від гніву голос старшого сина Віктора долинув з відкритого вікна літньої кухні. – … Читати далі

— А що такого? Ваш тато там усе одно нікого не знає, йому яка різниця, де борщ з’їсти! Саме цю фразу я почула наступного ранку після весілля, коли намагалася зрозуміти, як найріднішу для мене людину можна було посадити в самому темному кутку біля дверей кухні. А ще через дві години мій батько, який за все … Читати далі

— Та ти сама себе чуєш? — голос Софії зірвався на хрипкий шепіт, ніби вона боялася розбудити весь будинок, але стриматися вже не мала жодних сил. — Ти говориш «вона просто втомилася», а я тричі за цей тиждень зривалася з наради, бо твоя мати знову вигадує чергову драму в телефоні! Мені доводиться кидати всі робочі … Читати далі

– Це моя наречена, Варя. Знайомся! – з гордістю сказав Микита, відчиняючи двері до квартири і зустрівши в передпокої молодшу сестру. – Що у неї з волоссям, воші? Чи вона перехворіла на щось? Мама каже, що пристойні дівчата повинні із косами ходити! – примружившись, спитала десятирічна Даша у брата. Варя трохи зніяковіла, не чекаючи такого … Читати далі

— Віддавай ключі від батьківської хати й землі, раз у тебе совісті нема рідну матір на поріг пустити! Тітка Галина кричала так завзято, ніби мою свекруху цілий місяць тримали десь у темному льосі, а не вона сама спокійно сиділа у своїй затишній міській квартирі та дивилася вечірні передачі. Голос родички прокотився поміж парканами нашого садівничого … Читати далі

Осінній ранок видався туманним, липким і непривітно сірим. У тісній кухні трикімнатної квартири на восьмому поверсі пахло вистиглою олією та свіжоспеченим тістом. Старий Григорій Семенович сидів на краєчку табурета, притулившись худими ліктями до клейонки, на якій відбилися круглі сліди від гарячих чашок. Його пальці, покарьожені багаторічною працею на землі, тремтіли. Він підвів каламутні, вицвілі очі … Читати далі

— Твої заощадження віддамо на викуп частки моєму братові, він же не чужа людина, — спокійно сказав чоловік, навіть не підводячи очей від чашки чаю. Він говорив про це так просто, наче ми вирішували купити новий чайник, а не віддати всі мої кошти, які я берегла роками. Перед нами на кухонному столі лежав офіційний папірець. … Читати далі

Оксана дивилася на золотаве осіннє листя за вікном своєї затишної вітальні та насолоджувалася абсолютною тишею. Минуло рівно три роки відтоді, як розпався її шлюб. Той розрив був передбачуваним і водночас болісним. Її колишній обранець, ледь переступивши поріг сорокап’ятиріччя, раптом вирішив повернути молодість і пішов до юної секретарки, якій заледве виповнилося двадцять два. Тоді Оксані було … Читати далі

— Я бачу, ти трохи незадоволена? — запитав він із легким відтінком зверхності. — Ну пробач, робота є робота. Зато ми зараз у чудовому місці. Я сюди часто приходжу з колегами після закриття проєктів.  Він запізнився на перше побачення майже на сорок хвилин, але намагався перекрити це щедрими чайовими, вечерею в дорогому ресторані та букетом … Читати далі

— «Мала, я тебе знаю 3 дні, який чай? Ми максимум прогуляємось 20 хвилин, і якщо ти мене зацікавиш і будеш проявляти інтерес, тоді вже на наступному побаченні (якщо воно буде) я подумаю, чи купувати тобі чай чи ні». Наталя сиділа у своєму світлому робочому кабінеті, переглядаючи залишки звітів на екрані монітора. Вона працювала маркетологом … Читати далі