Про те, що весілля не буде, Оля дізналася у вівторок, коли забігла додому по паспорт. У банку попросили оригінал, а не фотографію в телефоні, і вона ще дорогою сердилася на ту дівчину у віконці. У передпокої стояли Іринині кросівки. Білі, з блакитними шнурками. Вони разом купували їх у торговому центрі. Ірина тоді довго крутилася перед … Читати далі
— Дружино, тут я головний! Мама поживе в нас, і це вже вирішено, а твою швейну машинку перенесемо в комору, — кинув Мирон просто з порога, ставлячи на килимок велику картату сумку. Я стояла в передпокої з голкою в руці й дивилася на свого чоловіка так, ніби він щойно оголосив про приліт інопланетян. За його … Читати далі
– Дмитре, у мене тридцять дев’ять і два! – сказала в слухавку Ірина й сипло закашлялася. – Голова тріщить. В аптечці порожньо, навіть збити нічим. Привези жарознижувального, тут від селища двадцять хвилин їзди! У телефоні ревіла музика, дзеленчав посуд. Баси перекривав гамір чоловічої компанії. – Випий ще одну таблетку, а то як я поїду, хлопці … Читати далі
— Оксано Петрівно, ну навіщо ви знову все тягнете самі? — м’яко сказала Марина, переступаючи поріг затишного будинку свекрухи й одразу знімаючи пальто. — Я ж попереджала, що сьогодні зайду після роботи, і ми разом усе перемиємо, вікна почистимо та наготовимо їжі на кілька днів. Ви ж знаєте: для мене це не тягар, а навпаки … Читати далі
— Рідна родино! М’яса сьогодні не буде, частуйтеся свіжим хлібом, кабачками та помідорами, — спокійно сказала Олена, дивлячись просто в очі тітці. На дерев’яному столі посеред подвір’я з’явилася велика тарілка з нарізаними огірками, пучок зелені та окраєць подового хліба. Гості перезирнулися між собою з явним подивом. Руки дядька Петра, які вже потягнулися до порожньої тарілки … Читати далі
— А цей недолугий диван треба негайно відсунути до вікна, бо ви тут усе позагромаджували, дихати нічим, і взагалі — молодим господиням варто частіше слухати старших, — пролунало з порога замість привітання. Ірина завмерла біля кухонного столу. Картопляні скибочки для запікання вислизнули з пальців просто на дошку. На годиннику була восьма вечора звичайної середи, коли … Читати далі
Споконвіку в нашому перинатальному центрі є два знакові свята. Перше ми відзначаємо восени — коли з приходом холодів, після довгих очікувань, нам нарешті дозволяють увімкнути централізоване опалення. Друге святкуємо навесні — коли цю кляту систему нам зрештою вимикають, бо надворі вже давно плюс двадцять п’ять, ми всі варимося живцем, сидимо з висунутими язиками й відчиненими … Читати далі
Іван ощаджував на всьому: на милі й туалетному папері, на світлі й воді. Ощаджував би, мабуть, і на повітрі, якби вигадав, як це зробити. Навіть розлучення з нелюбою дружиною видавалося йому надто дорогою витівкою, тож п’ятнадцять років він терпів її поруч так само, як терпів рахунки за опалення. Того вечора Валерія мила посуд на кухні. … Читати далі
– Ти що, серйозно думаєш, що твоя пенсія — це наш спільний сімейний бюджет, чи в тебе просто совість дорогою на роботу десь загубилася?! – Олена буквально влетіла до вітальні своєї матері, так і не роззувшись до кінця, і різко кинула на журнальний столик блискучу роздруківку з автосалону, яка гучно ляснула об дерев’яну поверхню. – … Читати далі
— Сину! Річ не в грошах! Ти відмовишся від своєї частки в бабусиній квартирі на користь сестри, бо їй заміж іти, а ти собі ще заробиш! — рішуче заявила мати, дзвінко поставивши перед сином горнятко з холодним чорним чаєм. Андрій навіть не здригнувся. Він сидів на старенькому стільці, дивився в темну рідину й мовчав. У … Читати далі