Future Investments

У неділю Оксана поставила біля кухонного столу дві коробки. Ніна Павлівна аж повеселішала. Цілий тиждень вона нагадувала про обіцяні банки: Ользі більше лечо, Світлані — соусу, та й собі пару не забути. — Нарешті! — свекруха потягнулася до верхньої коробки. — Зачекайте. Ольга зі Світланою зараз прийдуть, тоді й відкриємо. Сергій мовчки повісив куртку й … Читати далі

— Марто, це вже занадто! Ти тепер за моєю мамою стежиш? Ярослав поклав телефон переді мною. На екрані була фотографія: я біля ринкового павільйону, навпроти — Ольга Степанівна з блискучою сумкою в руках. — Звідки це? — Мама прислала. Каже, ти її перестріла, допитувала про покупки. Ще й погрожувала щось мені розказати. — Погрожувала? — … Читати далі

Маргарита Станіславівна застигла посеред спальні. — Мамо, ти мене не так зрозуміла, — сказав Максим. — Ця квартира не моя. Вона Наталчина. Їй бабуся залишила. — Що? — Я не купував її. Збрехав тобі три роки тому. Маргарита перевела погляд на фотографії на стіні. З однієї усміхалася Наталчина бабуся. — Максимку, ти що таке кажеш? … Читати далі

У двадцять шість Валерія взяла великий кредит і відкрила маленьку кав’ярню в цокольному приміщенні біля бізнес-центру. — Ти впевнена? — запитувала подруга, яка знайшла оголошення про оренду. — Там же стільки всього треба купити. — Ні, не впевнена, — зізналася Валерія. — Але якщо зараз не спробую, то ще десять років про це мріятиму. Перші … Читати далі

— Мамо, ну навіщо тобі самій дві кімнати? А ми вчотирьох один в одного на головах сидимо. Давай поміняємося. Галина взяла пульт і вимкнула звук телевізора. — Знову, Богдане? — Що — знову? — Ми ж говорили про це. Я нікуди не переїжджаю. У слухавці щось грюкнуло. За мить заплакав малюк. — Чуєш? — запитав … Читати далі

— Запишіть ще млинці із сьомгою! — Олександра Трохимівна постукала нігтем по меню. — І два еклери. Тільки швидше, люба, у мене шлунок по годинах працює! — Ми ж домовлялися просто випити кави, — нагадала Ія. — У мене обідня перерва закінчується. — Не порожній же окріп мені сьорбати! Покликала матір, пригощаєш — то не … Читати далі

— Свахо, та у вас тут краса! А хризантеми які! Хто ж їх доглядає, поки ви по тих Італіях їздите? Анна стояла біля хвіртки й усміхалася так щиро, що я одразу насторожилася. Зазвичай від неї й «добридень» не дочекаєшся, а тут — і свахо, і квіти похвалила. Я поставила лійку на сходинку. — Галина поливає. … Читати далі

Того травневого ранку Олена розкроювала блідо-блакитний шовк. За два дні вона мала віддати замовниці топ, тож працювала з самого ранку, відклавши навіть недопиту каву. На новому розкрійному столі лежали викрійки, котушки ниток і ножиці. Стіл Артем змайстрував власноруч кілька тижнів тому. Досі, заходячи в майстерню, Олена не могла повірити, що тепер має цілу кімнату для … Читати далі

— Степан із Польщі приїхав. На суботу нас кличе, — сказав Петро, гортаючи щось у телефоні. Я перевернула сирник і озирнулася. — До себе? Сам подзвонив? — Сам. Мангал новий вимурував, альтанку засклив. Каже, треба рідню зібрати. — Щоб мангалом похвалитися? Петро нарешті підняв очі. — Ну чого ти одразу? Сорок років людині. — А, … Читати далі

— Відчиняй ворота! Зіна з чоловіком і дітьми вже їдуть! Поліна завмерла з пензликом у руці. За воротами стояла машина свекрухи. Тамара Львівна навіть не вийшла — опустила вікно й нетерпляче махала рукою. — Поліно, ну швидше! Я заїду у двір. Зіна буде хвилин за сорок. Поліна поклала пензлик на край банки з фарбою. — … Читати далі