– Ми ж не жерти приїхали! – пирхнула дружина дівера. Я подала їй порожню тарілку

— Дарино, залиш хоч пару скибочок для столу! — Мая вимкнула духовку й озирнулася. — Гості гаряче ще не куштували, а блюдо вже наполовину порожнє. — Ой, Маю, ну не починай! — Дарина поклала до рота шматок кети. — Я просто перекусити зайшла. — Ти вже втретє за пів години «перекусити» заходиш. — І що? … Читати далі

— Маріє?

— Маріє?.. Та стривай! А кого це ти привезла? Ганна перебігла дорогу так прудко, що Марія не встигла відчинити хвіртку. Сусідка потягнулася до ковдрочки, зазирнула під край — і завмерла. — Дитина?! — Тихіше, тітко Ганно. Щойно заснула. — Та звідки ж? Ти ж сама плакала, що тобі лікарі народжувати заборонили! Марія міцніше притиснула немовля … Читати далі

— Тобто ти так і будеш сидіти й дивитися, як твоя мати викидає все, що я приготувала?! Тоді забирайтеся звідси обидвоє! Якщо мамочка краще знає, чим тебе годувати, то до неї й їдь! Я вас обох обслуговувати більше не збираюся!

Олена поставила порожню салатницю на стіл. Руки в неї тремтіли. Ще кілька хвилин тому в салатниці був її фірмовий салат. Тепер він лежав у смітнику — разом із запеченим м’ясом і двома закусками, які Валентина Сергіївна визнала непридатними для свого сина. — Дмитрику такого їсти не можна, — заявила свекруха й витерла руки серветкою. За … Читати далі

— Я дитину чекаю, Іване

— Я дитину чекаю, Іване. Він завмер, а тоді усміхнувся — розгублено, щасливо. Навіть руки простягнув до неї. — Світланко… То чого ж ти плачеш? Та це ж… — Не твоя дитина. Руки повільно опустилися. За рогом хати гримнув бубон, хтось весело гукнув музикам. На подвір’ї збиралися гості: сьогодні гуляли весілля Івана Кравчука й Світлани … Читати далі

— Тату, яке весілля? Ти серйозно? Оксана так різко поставила чашку, що чай хлюпнув на стіл

— Тату, яке весілля? Ти серйозно? Оксана так різко поставила чашку, що чай хлюпнув на стіл. — Цілком, — відповів Тарас Миколайович. — Я хочу одружитися із Соломією. — І привести її сюди? — Ми житимемо разом. Так. — А мене ти запитати не забув? Батько відклав серветку. — Я й розмовляю з тобою, бо … Читати далі

— Я співчуваю. Але це їхня дача і їхня проблема. Я до неї жодного стосунку не маю. — Ти ж їхня невістка. — Це не означає, що я зобов’язана фінансувати ремонт їхнього майна

Ганна зайшла до квартири й одразу відчула запах розігрітої їжі. На кухні стояла тарілка з недоїденою гречкою, поруч — немита сковорода. Павло сидів у вітальні з телефоном. — Привіт, — сказала вона, скидаючи пальто. — Привіт. Я тобі суп залишив. — Дякую. Суп виявився пересоленим. Ганна з’їла кілька ложок і відсунула тарілку. День в офісі … Читати далі

— Ти ж не збираєшся псувати моєму синові найважливіший день у житті своєю скупістю? Світлана Іванівна поклала на кухонний стіл товстий зошит

— Ти ж не збираєшся псувати моєму синові найважливіший день у житті своєю скупістю? Світлана Іванівна поклала на кухонний стіл товстий зошит. Ірина завмерла з лопаткою в руці. На плиті шкварчала засмажка до борщу. — Скупістю? — перепитала вона й вимкнула газ. — А можна спочатку привітатися? — Добрий вечір, Ірино. Тільки не чіпляйся до … Читати далі

Запас на “чорний день”…

Три роки тому, в листопаді, Глафіра Микитівна попросила мене з’їздити з нею в банк, до райцентру. — Віро Павлівно, виручайте. Я в тих паперах нічого не тямлю, та й очі вже не ті. Без окулярів цифру від букви не відрізню. Ми тоді тільки починали в’язати разом щочетверга, але я погодилася. У банку Глафіра Микитівна відкрила … Читати далі

— Іринко, збирайся

— Іринко, збирайся. Ми їдемо додому. Максим підвівся й обережно взяв дружину за лікоть. За столом урвалися розмови. Племінник замовк посеред анекдоту. Тітка Світлана першою потягнулася по серветки. — Ой, дитино, стій… Не три, тільки промокни. Ось тут ще, на плечі… Ірина дивилася на свою сукню. Темний ягідний напій стікав рукавом, холодив шкіру, збирався у … Читати далі

— Артеме, скажи вже прямо, навіщо тобі моя відпустка? Чоловік якусь мить мовчав. Потім почав загинати пальці, наче перелічуючи важливі справи. — Продукти купити. Приготувати. Якщо щось знадобиться — відвезти. Мамі важко довго стояти біля плити. А батько сам по магазинах не їздитиме

— Людмило, тобі треба оформити відпустку з дванадцятого. Мої приїжджають на два тижні. Людмила завмерла перед дзеркалом із сережкою в руці. — Яку відпустку? — Звичайну. На роботі, — Артем порпався в тумбі, шукаючи ключі. — Я зрозуміла, що не на Марсі. Чому з дванадцятого? — Батьки десятого ввечері приїдуть. День-два побудуть у нас, потім … Читати далі