— Мамо, ви ще поживете, дай вам Боже здоров’я. Але хату треба переоформити зараз. Бо потім ми з Ірою не розберемося, кому що. Ганна Степанівна так і завмерла з чашкою біля губ. — Що ти сказав? — Кажу, документи треба впорядкувати, — Богдан потягнувся до варення, але передумав. — Чого ви так дивитеся? Вона поставила … Читати далі
Наприкінці травня, коли нарешті відступили нічні заморозки, свекруха зателефонувала мені на роботу. — У суботу до дев’ятої будь на дачі. До одинадцятої привезуть двісті саджанців полуниці й шістдесят кущиків перцю. Я відклала накладну. — Людмило Павлівно, а ви не хочете спочатку запитати, чи я вільна? — А що в тебе такого важливого? — Ми їдемо … Читати далі
— Олено, ну куди тобі з ними сидіти? Вони ж люди витончені, а ти в нас… простенька. Побудь краще на кухні, доглянь за гостями, а ми тобі віддячимо. Ольга Петрівна усміхалася так лагідно, ніби просила передати сільницю. Олена не одразу знайшла, що відповісти. — Ви хочете, щоб я подавала на стіл? — Ну а хто … Читати далі
— Ти до п’ятниці гроші перекинеш? — запитав тато. — Бо металочерепиця може подорожчати. І за вікна вже завдаток треба давати. Я завмерла з виделкою в руці. — Які гроші? Мама потягнулася до моєї тарілки. — Ти вже доїла, Іринко? — Мамо, зачекай. Тату, про які гроші ти говориш? Дарина опустила очі. Тато підсунув мені … Читати далі
— Дідусю, ну ти ж сам бачив! Договір уже підготували. Залишилося все оформити — і я хоч завтра до тебе з продуктами приїду. Хоч на дев’ятий поверх пішки понесу! Двадцятитрирічний Данило сидів на дивані в нотаріальній конторі й усміхався так широко, наче квартира вже була його. Гліб Андрійович поправив окуляри й акуратно поклав папери в … Читати далі
— Бабо Варю, зачекайте! Давайте допоможу. Олексій перехопив у сусідки важкі сумки. Варвара Павлівна з полегшенням випрямилася. — Ой, Льошенько, дякую. Що б я без тебе робила? — Навіщо ви стільки накупили? — Завтра онуки приїжджають. Хочу наготувати їм чогось смачненького. — То завтра б і сходили! Син допоміг би. — Що ти. Іллюша хлопців … Читати далі
— «У неділю на другу годину всі з’їжджаємося до брата. Ірина вже накриє на стіл». Я прочитала повідомлення вголос і поклала телефон біля Романової тарілки. Чоловік спокійно доїв котлету. — Ти це бачив? — Бачив. Мар’яна ще в обід телефонувала. Мама приїде, тітка Ганна. Може, Петро з дружиною заскочать. — А я? Роман підвів очі. … Читати далі
Ельвіра йшла сільською вулицею, тримаючи за руку Василину. У другій руці несла невелику валізу. Іллі вона нічого не сказала: він пішов на риболовлю ще вдосвіта й досі не повернувся. — Мамо, ми вже додому? — спитала донька. — Додому, сонечко. — А Ілля? Ельвіра міцніше стиснула її долоньку. — Він залишиться тут. Ще вчора вона … Читати далі
— А бабуся з дідусем знову в різні дні приїдуть? — запитала Софійка, зазираючи мені під руку. Я саме перекладала крем у миску. Ложка дзенькнула об край. — Чому ти питаєш? — Бо я хочу, щоб разом. У Максимка на дні народження були всі, тільки вони по черзі. Так нецікаво. — Софійко, не заважай мамі, … Читати далі
— Максе, ну скільки можна?! Олена кинула ганчірку на підвіконня. Кава розтікалася стільницею, капала на щойно вимиту підлогу. — Я тут годину прибирала! Ти взагалі бачиш, що я роблю? Чи воно все саме миється? Чоловік завмер із порожнім горнятком у руці. — Бачу. Вибач, я зачепився… — Зачепився він! А витирати знову мені? — Я … Читати далі