Future Investments

— Вона стоїть на пероні, тримаючи в руках дві важкі сумки, і просто дивиться, як потяг повільно зникає в нічній темряві… Ти вкладаєш у людину роки турботи, підтримуєш кожен її крок, а в момент, коли чекаєш на елементарну вдячність, отримуєш лише байдужий погляд і тихе: “Ти сама так вирішила”. Чи можна склеїти стосунки, якщо тріщина … Читати далі

— Якщо ти зараз не навчишся терпіти мою маму, то нашого шлюбу просто не стане, — сказав Назар, навіть не підводячи очей від тарілки. Марʼяна тоді промовчала. Вона взагалі вміла мовчати так довго і так щиро, що всі навколо вважали її найщасливішою жінкою у світі. З боку все виглядало бездоганно. Звичайна родина, яка щодня ходить … Читати далі

— Приходить розуміння, що промахнувся на одну цифру у реквізитах, коли надсилав кошти через термінал… Телефонуємо в підтримку, а там спокійно відповідають: “Кошти вже зараховано, така картка існує, звертайтеся до власника”. Може, я живу в світі рожевих ілюзій, але як можна мати змогу повернути чужі гроші й просто відповісти банку: “Ні, не поверну”?! Осінній вечір … Читати далі

Вийшовши з вагона, Світлана озирнулася. Куди податися? –  Здаю кімнату, недорого, – раптом пролунав голос. Літня жінка з хусткою на голові ходила по перону з табличкою. Побачивши розгублену Світлану, підійшла до неї. –  Дівчино, житлом не цікавитеся? Брат мій недорого здає, десять хвилин ходу до моря. –  Назвіть адресу, поїду, подивлюся… – Записуй. І передай, … Читати далі

— Отже, твоя мама переїжджає до нас, бо свою житлову площу вона вже переписала на твою сестру? — Соломія сіла на краєчок дивана, уважно дивлячись на чоловіка. — Ну чого ти відразу так сприймаєш? — Андрій зітхнув і сів поруч. — Мар’яні зараз важко. У неї двоє дітей, вони постійно винаймають чужі кутки, переїжджають. Мама … Читати далі

Софія зібрала робочі папери у теку і підвелася з-за столу. П’ятниця видалася короткою, зміна закінчилася о другій, і в повітрі висіла та рідкісна, майже невагома свобода, якою зазвичай пахнуть вихідні дні. Проте настрій у неї був зовсім не святковий. Вона викликала таксі і поїхала до квартири, де ще зовсім недавно намагалася будувати спільне життя з … Читати далі

Ранок у приміському селищі під Львовом починався не з кави, а з гучного гуркоту старого паркана. Марія стояла посеред городу в гумових чоботях і сердито дивилася на межу. Там, занизько схилившись над кущами малини, сопів її сусід по дачі та колишній сусід по сходовому майданчику в місті Павло. – Павле, я ж просила не скидати … Читати далі

Дзвінок пролунав о дев’ятій вечора, коли Віра саме виходила з офісу. – Віро! – голос тітки Галі, сусідки, був схвильований, навіть зляканий. – Ти знаєш, що твоя мати будинок продає?! Віра завмерла на сходах, притиснула телефон до вуха. – Що? – Будинок! Ваш будинок! Оголошення біля магазину висить – “Продається”. І рієлтор приїжджав, все фотографував. … Читати далі

— Любове Василівно, я ваш старий сервіз склала в коробку і винесла в комору, бо він зовсім не пасує до нашої нової кухні! Світлана вимовила це так буденно, ніби просто викинула порожній пакет з-під молока, і продовжила ставити на відкриту полицю важкі керамічні горнятка з дурнуватими написами. Любов Василівна завмерла біля плити. Ті білі порцелянові … Читати далі

Ранковий туман повільно осідав на шибки старої хрущівки, у якій Марина тимчасово знайшла прихисток разом із двома синами. Вона сиділа на вузькій кухні батьківської оселі, стискаючи обома руками гарячу чашку з міцним чаєм. Це відчуття ошуканості було знайомим до найменшої дрібниці, ніби вона знову дивилася той самий фільм, фінал якого приносить лише розчарування та душевний … Читати далі