Не торкайся мене зараз, — тихо наказав він. — Давай прояснимо деталі. Ми жили тут два роки. Щомісяця десятого числа я віддавав тобі половину суми за так звану оренду. Куди йшли ці гроші. — Вони цілі, — гарячково заговорила Соломія
Осіннє сонце повільно сідало за висотні будинки спального району, залишаючи на кухонному столі довгі помаранчеві смуги. Соломія сиділа біля вікна, тримаючи в руках остиглу чашку трав’яного чаю. Її погляд був прикутий до старенької шкіряної папки, де акуратно лежали документи на право власності на цю саму квартиру. Вона дивилася на папери так, ніби вони раптово перетворилися … Читати далі