Future Investments

— Якщо ти зараз же не поставиш варитися картоплю на сорок людей, я з тобою до кінця життя не заговорю! — саме такими словами, замість звичного ранкового привітання, о шостій годині ошелешила мене свекруха по гучному зв’язку. — Що? Яку картоплю? Які сорок людей, Галино Василівно, ви при своєму розумі? Я спросоння потерла очі, намагаючись … Читати далі

У мене є знайома жінка. Вона зовсім звичайна і життя в неї  нічим не примітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік не просихав, став Ніну кривдити, ображати, вона плакала. Діти звали до себе, і Ніна їздила до них, але тільки в гості, –  на тиждень і не більше. У них свій світ, своя сім’я. … Читати далі

— Ви кажете «життя таке», ніби хтось силою змушує вас хитрувати й шукати пригод на стороні! Якщо у вашому шлюбі щось згасло, знайдіть у собі сміливість сказати про це чесно, а не ховайтеся за дешевими виправданнями!  Тихий осінній вечір огортав міські вулиці легким сутінком. У затишній сімейній кав’ярні-кондитерській «Мальва» панувала особлива, майже домашня атмосфера. Повітря … Читати далі

– Лізо, мої батьки приїдуть у суботу. Вони хочуть познайомитись із твоїми. Я вибрав ресторан та замовив столик. – Добре, я скажу своїм. О котрій вечора? – Я вирішив, що о п’ятій буде нормально. Потяг приходить О другій, поки вони відпочинуть і приведуть себе в порядок, то п’ята вечора, це нормально. Твоїм же легше, вони … Читати далі

Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому – нікого не було, а повернулася – на ґанку коробка з немовлям. Звичайна коробка з-під пряників, схоже, біля магазину взяли, а всередині – рожевий кульок. Люба спочатку навіть подумала, що це лялька, але доторкнулася до пухкої щічки і зрозуміла – дитинка. Справжня. … Читати далі

— Тобі ця квартира взагалі не потрібна, ти в ній просто марнуєш життя, а нам із Вікою потрібен простір для розвитку, тому давай продамо все тихо і по-людськи поділимо. Ярослава стояла біля кухонного столу з чашкою в руках і дивилася на чоловіка, з яким прожила під одним дахом майже п’ять років. Він стояв навпроти, спокійний, … Читати далі

— Ви пропонуєте мені відкрити чужі двері просто тому, що в моїй сумці лежить дублікат? Там живуть люди, це їхній приватний простір, і мої ключі не дають мені права поводитися як господар у замку!  Вечір поступово огортав місто вогнями вуличних ліхтарів та мерехтінням вікон висоток. Олена стояла біля під’їзду сучасного житлового комплексу, перебираючи в руках … Читати далі

— Навіщо ви прибираєте роздільник? Це ж мої покупки, а це ваші! — здивовано мовила я біля каси. — А що тут такого? За моє заплати, тобі що, важко?! — зухвало відповіла літня жінка, викладаючи свій повний кошик прямо на мої товари. П’ятничний вечір у супермаркеті — це завжди особливий ритм. Люди, втомлені після тривалого … Читати далі

— Надіє, тільки не роби з цього трагедію, я просто взяв їх на пару місяців, щоб перекрити борги брата, — промовив Богдан, мнучи в руках блакитний папірець із ломбарду. Я сиділа на ліжку й тримала на колінах порожню дерев’яну скриньку. Вона завжди стояла на моїй тумбочці. Звичайна різьблена коробочка з вицвілим зеленим оксамитом усередині. Там … Читати далі

Ми жили у свекрухи, поки тривав ремонт. Я випадково дізналася про її змову з чоловіком – мій шлюб розпався Марина дивилася на валізи, виставлені в передпокої чужої квартири, і подумки лічила дні. Рівно шістдесят днів вони жили у свекрухи. Два місяці від початку капітального ремонту в успадкованій чотирикімнатній квартирі Владислава здавалися їй виснажливим марафоном, у … Читати далі