— Тарасе, де гроші? Марта стояла посеред кухні з порожнім конвертом у руках. Чоловік глянув на нього — й одразу відвів очі. — Я поверну. — Я не це запитала. Тут було сто п’ятдесят тисяч. Де вони? — За кілька тижнів мені заплатять за роботу, ще візьму перевезення… — За кілька тижнів? — Вона поклала … Читати далі
Лера перевіряла нову партію манікюрних фрез, коли телефон завібрував. Максим переслав їй фотографію кошторису весілля своєї сестри й написав: «Ти це бачила?» Лера збільшила знімок. Банкет, ведучий, фотограф, сукня, торт, транспорт… А навпроти ресторану стояло: «Максим + Лера — 350 000 гривень». Вона перечитала рядок. Потім набрала чоловіка. — Максиме, у нас що, ресторан з’явився? … Читати далі
— Маріє, а наш зять хоч знає, з якого боку до сокири підходити? Чи тільки кнопки натискати вміє? — А ти його спершу в хату впусти, — озвалася дружина від столу. — Людина через усю країну їхала, а ти вже із сокирою зустрічаєш. — Я просто питаю. — Знаю я твоє «просто». Учора до ночі … Читати далі
— Тобі взагалі не соромно таке подавати дорослому чоловікові? Олеся завмерла з виделкою в руці. — Що? Тарас відсунув тарілку. Так різко, що підлива хлюпнула на скатертину. — У мами навіть простий суп — як у ресторані. А це що за пісна каламуть? — Це індичка з овочами. Я щойно приготувала. — Ну то й … Читати далі
— Мамо, ти мені руку зараз відірвеш! Оксана зупинилася й послабила пальці. — Пробач, сонечко. Я замислилася. — Ти весь день так кажеш. А бублики ми купимо? Вона глянула на годинник. Забрати Юрчика із садка — встигла. Тепер додому, до магазину, вечерю мамі й малому, потім перевдягтися… До Андрія залишалося трохи більше години. — Купимо. … Читати далі
Світлана втретє перечитала листа від студії. Потім затулила рота долонею й засміялася. «Вітаємо! Вас затверджено провідною дизайнеркою проєкту». — Господи… Невже справді? Три роки вона бралася за все: банери, сайти, нескінченні правки від клієнтів. Ночами вивчала нові програми, а вранці знову сідала до замовлень. Тепер попереду був великий ігровий проєкт, довгостроковий контракт і стабільна оплата. … Читати далі
— Мамо, коли ви купували нам житло, треба було думати, хто тут буде господарем. А тепер не лізьте зі своїми повчаннями. Зять сказав це так буденно, наче попросив зачинити вікно. Навіть телефона не відклав. Я подивилася на доньку. — Оленко?.. Вона смикнула край рукава й опустила очі. — Мамо, давай не зараз… Не зараз. Двадцять … Читати далі
— Бабу, привіт! Ти вдома? — Вдома, сонечко. А що сталося? — Та нічого. Мама поїхала на кілька днів і наварила цілу каструлю борщу. Я його їм третій день. Здається, він ніколи не закінчиться! Віра Михайлівна засміялася. — І що ж робити? — Можна я до тебе приїду? А то я вже на той борщ … Читати далі
— Тарасе, маму треба забирати до нас. Вона сама в тій хаті зиму не переживе. Він завмер із чашкою в руці. — Ти… серйозно? — Ні, жартую, — Оксана відсунула недоторкану тарілку. — Та постав уже той чай. Ти відтоді, як приїхав, і десяти слів не сказав. Що там із мамою? Тарас опустився на стілець. … Читати далі
Теплого жовтневого вечора Віка повернулася з відпочинку. Вдома її чекали лише за два тижні, але обставини змінилися. Таксі зупинилося біля під’їзду. Віка підняла валізу на свій поверх, відчинила двері й завмерла. Шпалери в передпокої висіли рваними клаптями. Міжкімнатні двері стояли в кутку, зняті з петель. Посеред розгрому спиною до Віки стояла незнайома жінка й говорила … Читати далі