Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтина в неї була пристойна, але руки від маминих відрізнялися. Пальці були коротшими і товстішими, – їх вона тримала в замку. А ноги в неї були худіші за мамині, ступні довші. Ми сиділи з братом Валеркою, – йому сім, мені дев’ять, – … Читати далі
— Мій синочок такий гарний вийшов! — промовила Ніна Петрівна, зверхньо оглядаючи Олесю з ніг до голови. — Як тобі пощастило, що він взагалі звернув на тебе увагу! Навіть не уявляю, чим ти його підкупила… Олеся лише ввічливо посміхнулася, намагаючись стримати обурення й не зіпсувати перше знайомство. Вона й гадки не мала, що після весілля … Читати далі
Марина закінчила нараду і вийшла з переговорної, коли на екрані телефону висвітився дзвінок від тітки Олі. Дивно – зазвичай вона воліла писати повідомлення, а телефонувала лише у справі. Жінка пройшла у свій кабінет і прийняла виклик. – Маринко, привіт, сонечко! – голос тітки звучав незвично натягнуто. – Слухай, ти пам’ятаєш про дачу дідуся Семена? Як … Читати далі
Осінній вітер ганяв сухе листя подвір’ям, закручуючи його у невеликі вихори біля старих воріт. Варвара Іванівна стояла біля паркану, накинувши на плечі теплу хустку, і пильно дивилася на дорогу. Сусідка, Марія Степанівна, саме виганяла козу до струмка і, помітивши знайому постать, зупинилася біля перелазу. – А що, Іванівно, твій Богдан знову у тебе оселився, – … Читати далі
— Мам, ви просто скажіть, о котрій точно ви з татом приїдете, мені ж треба хоч трохи поприбирати! — вигукнула в слухавку Тетяна, намагаючись водночас заварювати каву й збирати документи. На що з динаміка пролунав сухий, спокійний і безапеляційний голос: — У тебе ЗАВЖДИ має бути чисто й прибрано. Щоб добрій господині не доводилося готуватися … Читати далі
— Ти навіть не скрикнула від побаченого, розумієш?! — Максим міряв кроками кухню, розмахуючи руками. — Дитина загриміла зі стільчика, а ти підійшла з таким виглядом, ніби в тебе кава википіла, або пакет з яблуками впав! У тебе взагалі є материнські почуття чи лише холодний розрахунок?! Олена лише зітхнула, пригортаючи до себе маленького Марчика. Вона … Читати далі
У невеликому містечку, де кожен знав чужі турботи краще за власні, жила жінка з тихим поглядом і натрудженими руками. Її звали Надія Григорівна. Життя не балувало її легкими стежками, радше навпаки, постійно випробовувало на міцність. Коли Надії ледь виповнилося двадцять, тяжка недуга прикувала до ліжка її матір, а батька вона втратила ще підлітком. Мрії про … Читати далі
— Ми приїдемо до вас жити на все літо! — поставила перед фактом далека рідня — Ми квитки вже взяли. Приїдемо до вас жити на все літо! — безапеляційно заявила в слухавку тітка Люба. Голос у динаміці звучав з такою залізобетонною впевненістю, що я машинально перестала розмішувати цукор. У руці нагрівалася важка керамічна чашка з … Читати далі
«Ми з батьком вирішили: продаємо квартиру бабусі. Тобі треба забрати свої речі до кінця тижня» Віра сиділа на кухні, дивлячись на екран телефона, де блимало нове повідомлення від матері: «Ми з батьком вирішили. Продаємо квартиру бабусі. Тобі треба забрати свої речі до кінця тижня». Телефон вислизнув з рук і впав на стіл. Серце закалатало десь … Читати далі
Вони обирали будинок два роки. Дивилися варіанти, сперечалися про планування, кількість кімнат, про те, де буде сад, а де – паркування. Катя хотіла велике подвір’я для дітей, Андрій – тихе місце без галасливих сусідів. Вони знаходили компроміси, поступалися один одному, раділи кожному слушному варіанту. Це була їхня спільна справа, їхня спільна мрія. Батьки Каті дали … Читати далі