Future Investments

— Тільки не кажи мені, мамо, що мій чоловік усе це вигадав і просто бере чужі гроші, — прошептала Лідія втомленими очима, тримаючи телефон, на якому світився незнайомий прізвище. — Я б і сама не повірила, дочко, якби не бачила на власні очі людей у коридорі твоєї тітки, — відповіла Олена Петрівна тихо, опускаючи погляд … Читати далі

— Тільки не кажи мені, мамо, що мій чоловік усе це вигадав і просто так бере чужі гроші, — донька дивилася на неї втомленими очима, тримаючи в руках телефон, де світилося чуже прізвище. — Я б у житті такого не подумала, дитино, якби на власні очі не побачила людей у коридорі твоєї тітки, — тихо … Читати далі

— Тільки не кажи мені, мамо, що мій чоловік усе це вигадав і просто так бере чужі гроші, — Наталія дивилася на неї втомленими очима, тримаючи в руках телефон, на якому світилося чужа прізвище. — Я б у житті такого не подумала, дитино, якби на власні очі не побачила людей у коридорі твоєї тітки, — … Читати далі

— Ого! Послухайте її! — вигукнув директор, різко відкинувшись у кріслі з темної шкіри. — Ти тільки подивися на неї! Тут проєкт на межі зриву, а вона з першого ж питання ставить оплату! У нашому місті Львові офіс часом перетворюється на театр абсурду: чим далі, тим дивніше. Історія від першої особи розповідає, як банальне запитання … Читати далі

Мар’янa Левченко прокинулась від того, що мати гупала каструлею так, ніби хотіла розбудити не доньку, а весь куток. — Вставай, — сказала Ганна Микитівна, не обертаючись від плити. — О шостій тебе чекає Ліда Андріївна Бондар. — Яка ще Ліда Андріївна? — Сестра Мар’яни з крамниці. Вона компоти варить, на продаж. Їй потрібна дівчина з … Читати далі

– Жодних розмов, збирайте речі й валімо! Досить сидіти на моїй шиї! Марія Іванівна промовила ці слова так, ніби сварка між нею та невісткою тривала вже години, і вона нарешті розрядилась. Але Кіра лише переступила поріг кухні, щоб поставити чайник. Вона зупинилася на мить, запитуючи, чому свекруха вчора телефоном трохи натякала на якийсь терміновий переїзд. … Читати далі

У маленькій кімнатці на околиці Львова пахло сухою лавандою, праскою і старими меблями. Олена сиділа на краю вузького ліжка й дивилася на розкриту валізу. Валіза була новенька, темно-синя, на чотирьох коліщатках. Олена вибирала її цілий вечір у магазинчику за рогом, торгувалася за кожні п’ять євро й таки виштовхала знижку. На самому дні лежала сукня — … Читати далі

— Відійди, невістко, сумки самі себе не занесуть! — Ганна Іванівна енергійно втиснулася у вузький передпокій, з розгону відпихнувши невістку великою клітчастою торбою. — І дай мені мої тапочки. Тільки не ті, з квітками. Олена так і залишилася стояти посеред коридору з важкою в’язкою ключів у заціпенілих руках. На годиннику було вже за дев’яту вечора, … Читати далі

[ Жовтень цього року видався теплим і спокійним. Липове листя на алеях повільно опадало, наче ніхто ніби й не думав про квапливе завтра. Лада тягла перед собою візок із сім’сячною Марічкою, рахуючи в голові копійки, яких усе менше з кожним днем. Памперси закінчувалися, суміші лишилося на два прийоми, а в гаманці — одна зімʼята банкнота, … Читати далі

Світлана Василівна привезла щеня без попередження, а вставати о шостій ранку почав зять Павло: через місяць він перестав мовчати. Павло прокинувся за чотири хвилини до будильника. Шестa нуль нуль почнеться скавулінням, потім тихе дряпання по ламінату, а коли не встанеш – загомоніє виття на весь коридор. Він лежав у темряві, слухав дихання дружини Інни й … Читати далі