Future Investments

— Синку, приїжджай до мене в суботу, у мене серйозна розмова, — Василь сказав це таким сумним голосом, що Іван без зволікань примчався в рідне село з самого ранку. — Батьку, що сталося? Ти не захворів? Та й виглядаєш ти не дуже… — син підійшов ближче й помітив, як в очах старого зблиснула сльоза, а … Читати далі

Сестра відбила у мене чоловіка: але не очікувала наслідків. Вона завжди брала моє — сукні, парфуми, друзів. Але коли забрала чоловіка, я вирішила не плакати. Я мовчки спостерігала, як її обличчя змінювалося з кожним місяцем. Є люди, які віддають перевагу брати готове — замість того, щоб створювати. Моя молодша сестра Ніка була саме такою. З … Читати далі

– Оце нам пощастило! Тепер ми там будемо не як гості, а як господарі. *** Марина отримала у спадок будинок на березі моря. Колись у дитинстві вона жила там разом із батьками. Хата належала батькам, Марина єдина дочка. Після відходу батьків все дісталося їй. Вона давно поїхала з батьківського дому, навчалася, влаштувалася у столиці, заміж … Читати далі

Дощ періщив у великі панорамні вікна адвокатської контори, розмиваючи сірі обриси осіннього Києва. У кабінеті пахло дорогою кавою, старою шкірою крісел і чимось невловним — можливо, жадібністю, яка завжди супроводжує читання заповітів заможних людей. Олена сиділа на краєчку важкого дубового стільця, міцно стискаючи в руках зношену сумочку. Її очі запали, шкіра мала нездоровий блідий відтінок, … Читати далі

Кажуть, що перші роки подружнього життя — найважчі, бо люди притираються один до одного, вчаться ділити побут і будувати плани. Але в нашому випадку ці «перші роки» розтягнулися на два довгих десятиліття. Коли ми з Андрієм побралися, ми були молодими, закоханими й абсолютно впевненими, що море нам по коліна. Нам здавалося, що власна квартира, машина, … Читати далі

Сім років тому вони уклали негласну угоду. Тамара тоді щойно пережила болісне розлучення з чоловіком, який пішов до значно молодшої жінки, а її донька, Аліса, розірвала тривалі, але абсолютно безперспективні стосунки з музикантом. Того вечора вони сиділи на кухні, пили м’ятний чай і плакали, доки Тамара не сказала, що віднині вони будуть командою. Вони пообіцяли … Читати далі

Коли Ілля привіз літніх батьків у нову квартиру, він світився від гордості. Ще б пак! Трикімнатна в новобудові, вид на місто, розумний будинок – скажи “світло”, і люстра запалиться. Для мами, Надії Іванівни, та батька, Петра Сергійовича, це був шанс на краще життя. *** – Тату, дивись! Голосове керування! Скажи “штори зачини”, і вони зачіняться. … Читати далі

Я вже давно належала лише собі та коту, а одного разу відчула легку ностальгію по роботі з дітьми, можливо, це було просте бажання бути потрібною. Зважилася, й розмістила у місцевій газеті коротке оголошення – “Кому потрібна бабуся, дзвоніть” та телефон. Думала, що не надрукують, але, купивши черговий номер, побачила свій текст. Першим зателефонував чоловік: – … Читати далі

Був один із тих бездоганних осінніх ранків, коли сонце, пробиваючись крізь важкі оксамитові штори, малює на паркеті теплі золотисті смуги. Вікторія стояла біля кухонного острова, облицьованого темним мармуром, і спостерігала за тим, як у кавомашині повільно збирається густа, ароматна ефіопська кава. Двадцята річниця їхнього шлюбу наближалася з невблаганною швидкістю, і цей день мав стати черговим … Читати далі

Старий настінний годинник у вітальні відбивав такт: тік-так, тік-так. Для п’ятдесятивосьмирічної Марії цей звук став єдиним співрозмовником за останні чотири місяці. Після перенесеного мікроінсульту ліва частина її тіла все ще погано слухалася. Вона сиділа у старому кріслі біля вікна, загорнувшись у вицвілий вовняний плед, і дивилася, як осінній вітер зриває останнє листя з яблуні, яку … Читати далі