Future Investments

— Мамо, ми з Наталкою розлучаємося, і я прошу тебе до нас не лізти, ми самі все вирішили, — сказав Тарас по слухавці так просто й сухо, наче повідомив про чергову заміну мастила в авто. — Як розлучаєтеся? — ледь вимовила Надія Степанівна, тримаючи в руці вологу ганчірку. — А діти? Тарасику, що сталося? Сім … Читати далі

— Якщо ти ще хоч раз наблизишся до моїх дітей, я викличу поліцію і напишу заяву, що ти їх переслідуєш! Ось такі слова я почула від колишньої невістки просто серед білого дня біля воріт дитячого садка. Стояла тоді, тримаючи в руках пакетик зі свіжими полуницями та двома новими книжечками з казками, і відчувала, як земля … Читати далі

Осінній дощ глухо бив у шибки нотаріальної контори, розмиваючи обриси старої вулиці за вікном. У невеликому кабінеті пахло кавою, старим папером і вологою пальтовою тканиною. Поліна сиділа навпроти молодого юриста, тримаючи спину рівно, ніби між лопатками в неї була вставлена сталева спиця. Навпроти, згорбившись і ховаючи набряклі пальці в рукава вицвілого кардигана, сиділа жінка, чия … Читати далі

— Чоловік з коханкою залишився в нашій квартирі. Я поїхала до мами — ненадовго. Галина думала, що виїжджає до мами на кілька днів. Перепочинок. Пауза. Але ключі, які вона лишила на тумбочці, розповіли чоловікові зовсім іншу історію. Галина зняла ключі з гачка, потримала на долоні й поклала на тумбочку. Зв’язка брязнула об скло, і цей … Читати далі

Весільний кортеж гудів на все містечко, коли двадцятирічна Оксана сідала у блискучу іномарку свого нареченого. Тоді їй здавалося, що доля витягнула для неї найщасливіший квиток із можливих. Михайло був старший на п’ять років, мав власну двокімнатну квартиру в новобудові, солідну машину та стабільний заробіток на будівництвах у Європі. Сусіди заздрісно перешіптувалися біля під’їзду, а батьки … Читати далі

— Ви можете телефонувати власнику прямо зараз, я зовсім не проти! Тільки ось один маленький нюанс: мій екран як був темним, так і залишився, тож пропущеного від вас чомусь немає!  Олена вже три роки була власницею затишного барбершопу та салону краси в самому центрі міста. Свою справу вона створювала буквально з нуля: від вибору кольору … Читати далі

Осінній вечір опускався на місто повільно, розмиваючи обриси старих панельних будинків сірими сутінками. У тісній кухні Оксани пахло м’ятним чаєм і свіжоспеченим пирогом, але затишку це не додавало. Навпроти сиділа її мати, Надія Петрівна, і безцільно дивилася в чашку, з якої вже перестала підійматися пара. Руки жінки, звиклі до щоденної хатньої праці, злегка тремтіли. Коли … Читати далі

— Мамо, невже тобі важко побути з онуком хоча б кілька годин на день? — невістка стояла на порозі, стискаючи ручку дитячого візка, а в її очах бриніли сльози нерозуміння й образи. — Не важко, Вікторіє, — спокійно відповіла я, не відводячи погляду. — Але постійною нянькою я не буду. Ви самі вирішили створити сім’ю … Читати далі

— Мамо, а ти взагалі тата хоч колись любила? — син запитав це так просто, між ковтками гарячого чаю, ніби йшлося про погоду за вікном чи врожай помідорів. Галина Іванівна завмерла з ложкою в руці, опустила погляд у чашку і після довгої паузи тихо відповіла: — А хіба нас колись питали про ту любов, синку? … Читати далі

— Ти повинна віддати свої заощадження сестрі, бо в неї тонка душевна організація, їй важко вирішувати щоденні проблеми, а ти сильна — ти собі ще заробиш! Саме цими словами матір зустріла Соломію просто на порозі, коли та забігла додому на коротку обідню перерву. Дівчина ледь не випустила з рук каструлю з борщем, яку щойно дістала … Читати далі