Дочка зайшла до квартири з двома сумками, похмуро опустивши голову. Поруч стояв онук із пакетами в руках: – Що й цей тебе вигнав? – зло запитала Жанна Федорівна. – Та ну його! – Марино, тобі вже тридцять, а ти, як… Продовжити читання →
Людмила дивилася у вікно, спостерігаючи, як миготять за склом знайомі краєвиди дорогою на дачу до свекрухи. Двадцять років вона їздила цим маршрутом кожні вихідні з травня по жовтень. Двадцять років вимушеного відпочинку, який більше нагадував каторгу. – Людо, ти взяла… Продовжити читання →
Горе в щасливу сім’ю прийшло так несподівано, що навіть складно було повірити. Учора в них усе ще було добре. Мама сиділа з молодшим сином удома, тато непогано заробляв, середня донька ходила до школи і почала навчатися грі на фортепіано, а… Продовжити читання →
“Як назвати ту жінку, яка спить, коли її чоловік іде на роботу голодним?! Погана дружина”, – бабуся часто повторювала ці слова… І вони врізалися в підсвідомість Дар’ї. – Вітаю з днем весілля! – бабуся Дарини витерла сльозу білосніжною хусточкою. –… Продовжити читання →
– Василівно, ти вдома? Агов! – баба Люда притулилася обличчям до скла, через що її ніс став схожим на поросячий п’ятачок. Потім знову постукала у вікно, цього разу сильніше. – Василівно, ти спиш, чи що? – Точно спить, стара. Говорила… Продовжити читання →
— Люба, мама дзвонила, сказала, що хоче твій день народження відзначати на наступних вихідних, там якраз перше травня випадає… У них на дачі. — Вона хоче? А як щодо мене? – Олена зігнула брову. Свекруха була дамою простою і не… Продовжити читання →
“Як назвати ту жінку, яка спить, коли її чоловік іде на роботу голодним?! Погана дружина”, – бабуся часто повторювала ці слова… І вони врізалися в підсвідомість Дар’ї. – Вітаю з днем весілля! – бабуся Дарини витерла сльозу білосніжною хусточкою. –… Продовжити читання →
– Мамо, не приходь до нас більше, – якось сказала мені моя дочка. Я якраз біля дверей взувалася, і спочатку навіть подумала, що мені це почулося. Але ні, дочка повторила, щоб я не ображалалася, але мені не варто до них… Продовжити читання →
– Тамаро Петрівно, я від нотаріуса! Відкрийте! – жіночий голос з іншого боку звучав як удар молотка по склу. Тамара Петрівна завмерла, пальці судорожно стиснули оксамитову скриньку з фотографіями. У двері знову постукали, уже наполегливіше. – Хвилиночку, йду! – її… Продовжити читання →
Льоша та Сашко потрапили до дитячого будинку після того, як їхня мама пішла з життя. Вона довго хворіла і не впоралася зі своєю недугою. Батько вже давно не жив із ними, поїхав на заробітки, та так і загубився в далеких… Продовжити читання →