Як Ганна зраділа, що донька з Італії повертається. Та радість жінки не довго тривала
Осінній туман над гірською річкою завжди здавався Ганні тихою завісою, яка ховає людські жалі від чужого ока. У свої шістдесят сім вона крокувала стежкою від городу до старенької дерев’яної хати, перекинувши через плече плетений кошик із залишками пізнього врожаю. Покрівля будинку давно просила ремонту, прогнилі штихети коло ґанку потребували дужої чоловічої руки, але ця хата … Читати далі