— Зоє, ну хіба ж не можна себе хоч іноді потішити? Вона подивилася на нього. — Я сьогодні купила смачні яблука. — От бачиш! — Герман аж залився сміхом. — Я ж про це й говорю! У людини радість — яблука!
До будинку Римми Павлівни Зоя підійшла майже в сутінках. В одній руці несла пакет яблук, другою перевірила час на телефоні. Автобуса чекати ще двадцять дві хвилини. Пішки від станції — п’ятнадцять. — Та ну його, — пробурмотіла вона й сховала телефон до кишені. Дорогу через приватний сектор Зоя знала з дитинства. Під ногами шурхотіло перше … Читати далі