Future Investments

— Оксано, що у вас на дачі коїться? Ви її вже продали чи ярмарок там відкрили? — голос сусідки Валентини Іванівни в слухавці звучав напрочуд жваво й по-діловому. — Який ярмарок, Іванівно? Ми з Михайлом у будівельному гіпермаркеті стоїмо, фарбу обираємо, — я перехопила телефон зручніше, роздивляючись полиці з валиками. — Тоді приймай вітання з … Читати далі

Оксана знайшла помаду випадково. Вона шукала на тумбочці окуляри для читання й натрапила на тоненьку золотисту трубочку, якої там раніше не було. Відкрутила ковпачок і завмерла. Помада була темно-вишневого кольору, зім’ята зверху й використана десь наполовину. Оксана такого відтінку ніколи не купувала. Віктор саме зайшов до спальні з чашкою чаю, і вона повернулася до нього … Читати далі

— Мамо, ви тільки не ображайтеся, але ми з Оленою хотіли б попросити вас більше не приїжджати без попередження, — спокійно сказав Тарас, дивлячись кудись повз її очі. Лариса Петрівна опустила руки на стіл. Пальці мимоволі торкнулися пластикового контейнера з іще теплими голубцями, які вона везла через усе передмістя з двома пересадками. — Тобто як … Читати далі

Тетяна Богданівна саме різала часник для борщу, коли в двері подзвонили двічі, різко і нетерпляче. На порозі стояла Юля в розстебнутому пальті, з червоними плямами на щоках і стиснутою в кулаці тонкою золотою цяткою. – Тетяно Богданівно, із сьогоднішнього дня ви більше не моя хресна. Я вам віддаю ваш ланцюжок з хрестиком, а ви мені, … Читати далі

– До відпустки тобі треба схуднути, бо я поїду до мами! – гримнув Олег, штовхнувши ногою м’який дорожній баул у передпокої. – І на скільки ж мені, цікаво, треба схуднути? – спитала Ярина, притулившись плечем до одвірка. – Хоча б на кілька розмірів! – випалив чоловік і прискіпливо глянув на її домашню кофту. – У … Читати далі

— Свою двокімнатну я вже на доньку переписала, тож тепер прописуй мене до себе, невістко! — заявила Олена Іванівна просто з порога, навіть не переступивши через килимок. — Чого стоїш і очима кліпаєш? Забирай торби, я до вас назавжди приїхала! Ірина так і застигла біля дзеркала з лопаткою для взуття в руці. Вона якраз збиралася … Читати далі

Колишній зять заборгував 250 тисяч гривень аліментів, а тепер хоче довести, що дитина йому не рідна. Але він забув про одну річ… Я ніколи не думала, що людина, яка п’ять років називала хлопчика своїм сином, одного дня прийде до суду й заявить, що ця дитина йому чужа. Але саме це сталося з моєю донькою Оленою. … Читати далі

— Синочку мій! Отямся! Скажи чесно, твоя поїздка справді важливіша за моє здоров’я? — з вкрай ображеним виглядом вигукувала Людмила Петрівна, навіть не привітавшись із сином, коли той узяв слухавку. Її голос дзвенів від претензій, а тон не залишав простору для заперечень. — Мені потрібні гроші на ліки, на нові вітаміни, бо після тих старих … Читати далі

— Тату, вона тобі бреше! Дитячий голос, підсилений мікрофоном, розрізав залу навпіл. Музиканти обірвали мелодію на півтакті. Дві сотні гостей завмерли з келихами в руках. На краю невеликої сцени стояла семирічна Софійка в блакитній сукні з пишною спідницею. Вона обома руками тримала мікрофон, ніби рятівний круг. Ніс почервонів, на віях тремтіли сльози. А я, наречена, … Читати далі

– Вам би вже з онуками поратися, а не чуже місце займати, – кинув Богдан і, навіть не дочитавши резюме, закрив теку. Керівникові відділу постачання було трохи за тридцять. На його зап’ясті поблискував дорогий годинник. – Я тридцять років працюю в постачанні. Ви навіть не поцікавилися, з якими постачальниками я мала справу. – А навіщо? … Читати далі