Буде в тебе нормальна робота — тоді й поговоримо про нові чоботи, а поки що можна й у цих походити, — спокійно кинув чоловік, навіть не підводячи очей від екрана. Марина стояла в коридорі, відчуваючи крізь мокру шкарпетку холодну вологу. Підошва на правому чоботі відійшла ще зранку, коли вона бігла на зміну. Весь день вона намагалася ступати обережно, але осіння сльота все одно зробила свою справу. Нога змерзла, нила, і єдине, про що жінка мріяла дорогою додому, — це зігрітися і почути просте людське співчуття. Натомість почула це. Святослав сидів у теплій кімнаті на дивані, гортав стрічку новин і пив гарячий чай. Його голос звучав настільки буденно, ніби він говорив не про діряве взуття дружини посеред холодного листопада, а про якусь дрібницю, на яку шкода витрачати час. — Святе, ти це серйозно зараз? — тихо перепитала Марина. Вона все ще сподівалася, що він жартує. Невдало, безглуздо, але жартує
— Буде в тебе нормальна робота — тоді й поговоримо про нові чоботи, а поки що можна й у цих походити, — спокійно кинув чоловік, навіть не підводячи очей від екрана. Марина стояла в коридорі, відчуваючи крізь мокру шкарпетку холодну вологу. Підошва на правому чоботі відійшла ще зранку, коли вона бігла на зміну. Весь день … Читати далі