— Андрію! Тобі просто стало зручно думати, що я нікуди не подінуся, чи ти справді мене вже не бачиш? Чоловік здригнувся й відірвався від екрана телефона. Перед ним стояла дружина. На ній була стара трикотажна кофта, яку вона вже не перший рік обіцяла відвезти на дачу, та так і не відвезла. Волосся було зібране абияк … Читати далі
Я навіть не дала їй закотити валізу за поріг. Притримала колесо домашнім капцем і сказала: – Ні, Олено. Так не буде. Посварилися — значить, треба миритися. Не можна при кожній образі бігти до матері. Вона спершу глянула на мою ногу, потім на мене. З волосся на комір капало. Парасолька була в неї в руці, складена, … Читати далі
— Я твої золоті сережки в ломбард здала, — прохрипіла свекруха з ліжка. І це було останньою краплею терпіння. Найгіршим, що зробила свекруха, було зовсім інше… Чашка з курячим бульйоном вислизнула з моїх рук. Фарфор з дзвоном ударився об край тумбочки. Гаряча рідина залила старий лінолеум. Уламки розлетілися по всій кімнаті. — Що ви сказали? … Читати далі
— Невістко! Чому в цій оселі знову порожній стіл?! — з порога кинула свекруха, щойно я переступила поріг коридору з важкими пакунками в руках. — Ірина, ми з подругами чекаємо чогось смачненького до чаю! Ти взагалі збираєшся щось готувати, чи так і стоятимеш стовпом? Черга до каси у великому супермаркеті гуділа, наче розворушений вулик, де … Читати далі
Першою його побачила Мар’яна, що вийшла вдосвіта по воду до криниці. Дика груша на роздоріжжі стояла там, скільки пам’ятало село Верхівці. Під нею раніше прощалися з покійниками, а тепер її обходили стороною. Вельон висів на нижній гілці, білий, мокрий від роси, з важким мереживним краєм. Не було ні вітру, ні птаха, ні слідів на землі. … Читати далі
— Донечко, ну чому ти мене не послухала, — приглушено мовила стара, дивлячись на доньку почервонілими від сліз очима. — Не починайте знову, мамо, — тихо відказала та, навіть не повернувши голови. — Я сама пішла. Ніхто силоміць у мене паспорт не забирав. — Та яке там сама! Хіба ти так жила всі ці роки? … Читати далі
— Олено, ти взагалі де? – голосила свекруха. – Негайно вертайся, Ігоря вже час годувати! Він дзвонив, сказав, що ти не береш слухавку. Що там у вас відбувається? Чому ти покинула мого сина самого? — Тобто поїхала? Куди це? І хто тобі дозволив? Миттю додому, не смій надовго залишати мого сина самого! *** Вісім років … Читати далі
— Твої копійки весілля не врятують, — усміхнувся колишній. За хвилину я виставила його за двері — Твоя мати не потягне цей рівень, Настю, — голос Ігоря різав барабанні перетинки. Кружка з окропом вислизнула з моїх пальців. Уламки бризнули по вицвілому лінолеуму. Гаряча калюжа поповзла до моїх ніг. — Ми потягнемо все, що потрібно, — … Читати далі
— Ти хоч розумієш, що робиш, Олено, чи тобі вже зовсім байдуже? — голос Марії Петрівни тремтів від обурення, а пальці так сильно стискали ручки важкої шкіряної сумки, що аж побіліли. Вона стояла на порозі квартири своєї покійної сестри й не переступала далі, ніби це помешкання раптом стало для неї чужим і ворожим. — Твоя … Читати далі
Я знайшов новонароджену дівчинку в багажнику автомобіля біля свого гаража й шістнадцять років виховував її як рідну доньку. Але в день її народження перед гаражем з’явилася інша машина, а знахідка в її багажнику змусила мої руки тремтіти… Мені було тридцять дев’ять років. Я жив сам і добре розбирався в автомобілях, але зовсім не уявляв, що … Читати далі