Мамо, а де твій борщ? — Олеся зняла кришку з великої емальованої каструлі й здивовано побачила чисте сухе дно. — Ти ж у суботу казала, що звариш на два дні, бо я привезла тобі домашню курку й овочі. Ганна Семенівна сиділа біля вікна у своїй двокімнатній квартирі в Черкасах і складала випрані рушники. Вона не поспішала повертатися до доньки, лише поправила край серветки на столі та відповіла таким буденним голосом, наче питання стосувалося погоди: — Зварила, доню. Уже все з’їла. Ти ж знаєш, я останнім часом люблю маленькими порціями їсти, а тоді ще сусідка заходила. Дала їй мисочку додому. — Мамо, ти точно нормально їси? Я можу завтра привезти готового. Зроблю голубці, сирники, котлетки на пару, розкладу все по контейнерах. Ганна Семенівна швидко махнула рукою. — Не вигадуй. У тебе робота. Я що, сама собі не дам ради? Їдь спокійно, бо потім знову будеш казати, що через мене всюди запізнилася
— Мамо, а де твій борщ? — Олеся зняла кришку з великої емальованої каструлі й здивовано побачила чисте сухе дно. — Ти ж у суботу казала, що звариш на два дні, бо я привезла тобі домашню курку й овочі. Ганна Семенівна сиділа біля вікна у своїй двокімнатній квартирі в Черкасах і складала випрані рушники. Вона … Читати далі