– Хто така Інна? Тимур завмер із філіжанкою кави в руці. На екрані його телефону світилося повідомлення: “Коханий, чекаю на тебе сьогодні о сьомій. Інна”. Карина стояла навпроти, – спокійна, зібрана. Тільки руки трохи тремтіли. – Карино, я… – Хто… Продовжити читання →
-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим пледом. – Завтра з Андрійком ми приїдемо за Вами і поїдемо до мене в село. Вам сподобається у нас, мамо…. Продовжити читання →
Наталя прокинулася від наполегливого дзвінка мобільного телефону. За вікном ще не світало, на циферблаті тільки восьма хвилина на четверту. Перше серпня — понеділок, ранок. Поруч Віталій незадоволено застогнав, різко натягнув подушку на голову, намагаючись заглушити дратівливий звук. — Алло?.. —… Продовжити читання →
— Не буду я з нею жити, батьку! Не змусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – Олег був сам не свій, геть забувши про те, що… Продовжити читання →
— Ну як тобі? — з захопленням у голосі спитала Ірина у свого чоловіка. — Це щось неймовірне! — відповів їй Олексій. Він вже годину ходив по квартирі й роздивлявся меблі, які зранку привезли майстри. У повітрі витав запах свіжого… Продовжити читання →
Холод проникав у кожну щілину, пробирався під одяг, зміївся по підлозі, змушуючи Ваню притискати коліна до грудей. Він сидів на старому, облізлому дивані в кутку гаража, притуливши до себе пошарпаного плюшевого зайця. Сіра бетонна підлога була холодною і вологою, а… Продовжити читання →
– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, адже приїхала додому у відпустку під самий Новий рік, довго… Продовжити читання →
– Слухай, Юля, я так більше не можу! Давай квартиру знайдемо та з’їдемо?! – пошепки промовив Стас, зачинившись із дружиною у ванній кімнаті. – Стасе, ми не потягнемо іпотеку, або орендовану квартиру. За машину ще не розплатилися… – відповіла Юля,… Продовжити читання →
Треба щось робити, адже вона зранку нічого не їла… Настя, відкрий, ну хоч на хвилиночку… — Мамо, марно, нічого не допомагає, може, швидку викликати… — Аня, заспокойся, треба поговорити з нею…. — Як поговорити? Вона ж не відкриває, уявляю, скільки… Продовжити читання →
Прийшли, якось задоволено і ніби зраділо, подумала Галина Степанівна. Вона, обережно спостерігала з-під опущених вій за молодою, гарною жінкою та двома дітьми – хлопчиком та дівчинкою. Хлопчик був старшим, років одинадцять, дівчинці – близько п’яти. Хлопчика звали Андрій, дівчинку Емілія…. Продовжити читання →