— Треба кабінет твій звільнити, мамину кімнату там зробимо, я вирішив її забрати – заявив Ігор, не відводячи очей від телефону. Марина завмерла з чашкою кави на півдорозі до рота. За багато років шлюбу вона звикла до того, що чоловік… Продовжити читання →
— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка…. Продовжити читання →
У Наді зранку був піднесений чемоданний настрій, який може бути тільки в перший день довгоочікуваної відпустки. Сьогодні вони з чоловіком Володею їдуть у відпустку! Ні, ні не за кордон, і не на моря, а в найсправжнісінький «автентичний відпочинок», в глухе… Продовжити читання →
“ Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці –… Продовжити читання →
Найстрашнішим кошмаром деяких жінок, що живуть в несправжньому шлюбі і причиною, по якій вони залишаються в цих відносинах, є фраза чоловіка: «відсуджу у тебе дітей». Особливо, якщо чоловік владний, а у жінки за душею – ні роботи, ні житла. –… Продовжити читання →
“Мама привела його в незнайомий під’їзд, поставила біля якихось дверей і сказала: – Дивися синку, зараз буде тобі сюрприз, а я поки що сховаюся. Нехай ця записка буде у тебе в руках Максим невиразно пам’ятав своє раннє дитинство, але кілька… Продовжити читання →
Ще з малечку Дарина мріяла про велику родину — вона завжди обожнювала малюків і вже в підлітковому віці була переконана, що в майбутньому стане мамою багатьох дітей. Фортуна не обійшла її стороною й подарувала одразу дві донечки. Та щойно вона… Продовжити читання →
Мені 46. Місяць тому я народила двійнят – хлопчик Артурко та дівчинка Оленка. Передати словами не можу, що я відчуваю, коли дивлюся на своїх діток. Щастя, радість, сльози, тепло всередині. Ну аж розпирає, чесно. Тільки от ні моя мама, ні… Продовжити читання →
До Італії я вперше поїхала ще в далекому 2004 році. Донька тоді школу закінчувала, син в університет вступив, гроші були вкрай потрібні. Чоловік мій багато працював і вдома, та й поїхати усі ми не могли, адже свекруха саме хворіла, потребувала… Продовжити читання →
«Невдячна ! – верещала матір і човпла доньку Наталку, по чім очі бачили. Округлений доччин животик аж ніяк не зупиняв материнської агресії. Навпаки – посилював її. – Йди з хати і не вертайся! Щоб я тебе більше тут ніколи не… Продовжити читання →