– То що, коли мені речі збирати? – Які речі, ти про що?! – сплеснув руками Олексій. – Нікуди я тебе не збираюся виставляти! Живи тут, як жила і вибач мені… – За що?! – здивувалася жінка. – За те,… Продовжити читання →
“– Я тебе дуже прошу, подзвони всім, кого ти запрошувала, та скасуй! Аліса сама покличе того, кого вважає за потрібне. – Як ти собі це уявляєш? Ти мене хочеш зганьбити перед усією ріднею? Я сама поговорю з твоєю дружиною і… Продовжити читання →
“— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров… Продовжити читання →
— Я не поїду туди з дешевою свининою замість нормального м’яса. Я не збираюсь червоніти перед твоїми родичами. — А я не хочу брати ще один кредит, щоб годувати всю мою рідню делікатесами! Антоніна здригнулася, коли телефон завібрував на кухонному… Продовжити читання →
“– Ні, я все скажу! Нехай твої подруги знають, яка ти марнотратка! Олексій працює в не людських умовах, терпить холод і тяжкість, щоб утримувати сім’ю. А ти що робиш? Купуєш ікру по п’ятсот гривень за банку і влаштовуєш тут банкети! – Репетувала… Продовжити читання →
“Сховавшись від дощу у старому сараї на дачі, Надя випадково підслухала підступний план рідні покійного чоловіка, і діяла на випередження… Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по каптуру куртки. Серпень видався дощовим, небо затягло… Продовжити читання →
“– Ти Барсика мого до себе забирай. Я на той світ зібралася. Чекають на мене. – сказала Іванівна сусідці. – Вони давно вже чекають. Ще як ти в палаті лежала, як сина не стало. Не дочекаються. – Знаю я. Не… Продовжити читання →
“– Я мушу поїсти вдома. Щоб бабуся не сварилася. – Як це – не сварилася? – Ілля насупився. Петя опустив очі в тарілку і ледве чутно промовив: – Вона сказала, що я її об’їдаю. Що через мене в неї грошей не вистачає… Продовжити читання →
“— Гарненька квартирка, — процідила крізь зуби мати, оглядаючи Лерині володіння. — От би Юленьці таку двокімнатну. А то вони з малюком змушені в гуртожитку жити, а тобі одній он які хороми дісталися. Несправедливо. — Юлька з Толіком сидять, склавши… Продовжити читання →
“– Гості дорогі, ви сьогодні їдете чи завтра з ранку? – Прямо запитала Наталя Чоловік Наталії та майже вся його численна рідня родом із села Підліски. Молодь, звісно, здебільшого роз’їхалася, а старше покоління залишилося. Взимку в селі будинків із десяток… Продовжити читання →