Future Investments

Тату, а мама нас бачить з неба?

– Тату, а мама нас бачить з неба? – Звичайно, Дашо. Вона продовжує любити нас, як і раніше. Тільки вона живе в іншому місці, сонячному та красивому. Їй там добре Іллю всі шкодували. Такий молодий, а вже вдівець. Дружина Настя… Продовжити читання →

— А що, Андрійку, навіщо Марії Василівні такий город великий? Хіба впорається вона з ним… а земля нині в ціні. – Аллочка знову дивиться в очі Андрію, і каже вкрадливо. – В оренду фермерам віддати землю, а матусі твоїй маленький городик залишити, що відгороджений, вистачить їй, нехай копається… а нам усе ж копійка буде на допомогу

— А що, Андрійку, навіщо твоїй мамі великий будинок, однаково ж сама. Перевези його нам, поставимо за містом замість дачі, відпочивати будемо. – Дивиться Аллочка в очі чоловікові, і від цього погляду тане Андрій. Хоч і незатишно від думки, що… Продовжити читання →

Дзвінок телефону пролунав, наче сирена.

Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос: – Приїжджайте на впізнання. Таксі, покриті замизканим кахлем стіни, дві людини в формі, стіл… Товари для дому Затримавши… Продовжити читання →

— Анюто, може все-таки до нас? – не відступала Ірина. – Діти ялинку прикрашають, тато обіцяв свій фірмовий холодець… — Не можу, правда. Я вже пообіцяла. — А може, з цією твоєю Мариною до нас приїдете? Місця всім вистачить. — Ні-ні, там ціла компанія збирається, все вже сплановано… Ганна майже не брехала – компанія справді збиралася. Тільки не в якоїсь міфічної Марини, а в її колеги Світлани. І Ганну туди, звісно, ніхто не кликав. Та й з чого б? У магазині вона працювала всього чотири місяці, толком ні з ким не зблизилася

— Ганно, так ти до нас на Новий рік прийдеш? – сестра Ірина поправила шарф і з надією подивилася на Аню. – Діти так скучили за тіткою… — Вибач, не зможу, – Ганна старанно розглядала вітрину магазину. – У мене… Продовжити читання →

Мені зараз 60 років, а чоловікові – 65 років… Нічого дивного, що я вийшла заміж у 55 років…

Минуло вже п’ять років, як ми зіграли весілля… Мені зараз 60 років, а чоловікові – 65 років… Нічого дивного, що я вийшла заміж у 55 років… У наш час всяке буває… Дивно те, що це – мій перший шлюб і перший шлюб… Продовжити читання →

— Давай шашлики влаштуємо! Справжні! Тільки от представ: ніч, живий вогонь, шампури з мʼясом з пилу з жару … — Та ти що! На дачі буде грязь по коліно, а то й вище… Плюсову температуру передають. — До чого тут дача? Зробимо шашлики просто тут

— Що будемо робити на Новий рік? – запитав Андрій у дружини за тиждень до свята. — А що ти пропонуєш? – не відриваючись від телефону, відгукнулася Ірина. — Ну, не знаю. Набридло сидіти за столом по кілька годин, жувати… Продовжити читання →

— А це з чим салати? Майонез? Ще хтось готує олів’є і оселедець під шубою? Серйозно? Моя мама робить по-іншому. Ми що, у минуле століття потрапили? Я таке не їм, вже вибачте. — Тоді бери курочку, пригощайся м’ясним рулетом, пиріг. Усе домашнє, свіже. Он скільки всього. – Дбайливо запропонувала майбутня свекруха

— Ще хтось готує олів’є та оселедець під шубою? Серйозно? Ми що, в минуле століття потрапили? Я таке не їм, вже вибачте. Світлана Іванівна з хвилюванням дивилася на стіл, акуратно поправляючи серветки і рухаючи страви на кілька міліметрів, щоб усе… Продовжити читання →

– Вони там фастфудами та ресторанами ходять, у столиці… Ти б їм що цікавіше приготувала, а то – борщ. Фу! – Тефтелі ще будуть, салат, он, на майонезі, і млинці, – відповіла Алевтина, – нарізка також … а взагалі відстань краще від мене, дурний старий, без тебе розберуся

– Ну ти й придумала, гостей борщем пригощати, – принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. – Вони там фастфудами та ресторанами ходять, у столиці… Ти б їм що цікавіше приготувала, а то – борщ. Фу! – Тефтелі ще… Продовжити читання →

У Тамара Андріївни не стало чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий. Рідні доньки допомагати їй відмовилися. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. А вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. – Лесю, дорогенька, облиш, я сама зроблю, – казала Тамара невістці. – Пообідай он, я супчик зварила. – Та мені вже ніколи, – казала Олександра, але сідала і таки їла, щоб не ображати свекруху. Так якось вони і впоралися з усім. А як не стало чоловіка Тамари, то раптом зʼявилися доньки. І вона вже здогадалась чого

У Тамара Андріївни не стало чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий. Рідні доньки допомагати їй відмовилися. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. А вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. – Лесю, дорогенька, облиш, я… Продовжити читання →

Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара

– Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми поки що поживемо в моїй кімнаті. Не хвилюйся, ми скоро одружимося. – А як же Тамара? – Маргарита Іванівна не могла більше мовчати. – З нею ми оформимо розлучення, я вже… Продовжити читання →

« Старіші записи

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑