“– Мамо, що це за папірці? Валентина Петрівна зблідла. Забула прибрати, розтяпа! – Та так, нісенітниця якась, – вона спробувала зібрати папери, але Ліда вже читала. – Договір купівлі-продажу? Мамо, ти що, квартиру продаєш? Ліда пройшла до кімнати та зупинилася…. Продовжити читання →
Люба чекала на відпустку і вже за тиждень почала збирати речі. Дві невеликі валізи, її та чоловіка, лежали на ліжку. Звичайно, можна було б взяти одну, але так було зручніше. Чоловік постійно щось втрачав та шукав. Значить, нехай його речі… Продовжити читання →
Дзвінок від матері пролунав посеред робочого дня: – Катюша, доню, ви не могли б із Захаром приїхати сьогодні ввечері до нас? – Мамо, Захар в області, у відрядженні, приїде до вихідних. А що сталося? – Запитала Катя. – Та нічого… Продовжити читання →
– Вікторіє, з нашою мамою щось не так, я це відчуваю, – Тетяна не знаходила собі місця. – Не вигадуй. З чого ти це взяла? Я вчора з мамою говорила, і вона сказала, що з нею все добре, – здивувалася… Продовжити читання →
Коваленко на килим до головного. Олена здивовано подивилася на старшу медсестру. До Степанича? Степанич або Ігор Степанович був завідувачем їхнього відділення. Валентина похитала головою. – Олено, не знаю, що таке мало статися, щоб звичайну медсестру викликали до головного лікаря, але… Продовжити читання →
– Алло, Наталко, привіт! Виручиш колишнього чоловіка? – Привіт, Віталіку! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що? – Ні, не гроші. А допомога. Потрібно, щоб ти зіграла мою дружину. Але не колишню, а справжню. Усього… Продовжити читання →
Мама з Юлькою приїхали на дачу під вечір. Їх чекали. Бабуся накривала стіл на терасі, пес Гришко радісно штовхався біля воріт. – Ну ось, хліб забули купити, – засмутилася мама, дістаючи з машини торби з продуктами. – Я в місцеву… Продовжити читання →
– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову Мирослава з Мариною почули і його друзі, які разом з ним йшли з роботи і вмовляли його хоч раз з… Продовжити читання →
П’ять років тому я приїхала з маленького селища до Львова вчитися в університеті. Тут я познайомилась з людьми з різних областей України. Було дуже цікаво бачити відмінності між нами: у мові, у побуті, поведінці. Але найголовніше – тут я зустріла… Продовжити читання →
Я не очікувала, що мій колишній зять про мене згадає, але я дуже помилилась. Андрій мені допоміг, як ніхто. Все життя я важко працювала і не чекала ні від кого ані дяки, ані допомоги. У мене єдина дитина – донька… Продовжити читання →