– Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба… Продовжити читання →
– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває … – Твоя мати хоче дачу? То хай сама… Продовжити читання →
Вадим стояв у передпокої і чув, як дружина хвалилася по телефону подрузі, що їй підвищили зарплату. — Оля, це правда? — суворо запитав Вадим, коли дружина поговорила з подругою. — Тобі дійсно підвищили зарплату? — Підвищили! — гордо і радісно… Продовжити читання →
“– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні – вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який щойно з місць не… Продовжити читання →
– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку. – Я засну, прокинуся, знову засну і знову прокинуся, а вона все плаче та плаче. Я її питаю:… Продовжити читання →
— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть? — До речі, я ж тобі не сказав. Мої наступного тижня приїжджають. На тиждень десь…. Продовжити читання →
– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік За спиною Ганни грався дворічний Сергій, намагаючись побудувати вежу з різноколірних кубиків. Запах дитячого харчування та вологих пелюшок, здавалося, назавжди в’ївся у… Продовжити читання →
— Триста сорок вісім гривень. Скинь мені на «Моно». Номер ти знаєш. Віктор постукав засмальцьованим пальцем по чеку з «АТБ». Папірець, зім’ятий і вологий, лежав прямо посеред столу, поруч із тарілкою, де хололи макарони по-флотськи. Я завмерла з виделкою в… Продовжити читання →
З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад провалювати! – Тату, ти чого? – Здивувався Андрій. – Я двадцять років удома не був, а тут така зустріч! – Була б моя воля, я б тебе… Продовжити читання →
“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати… Продовжити читання →