Future Investments

Просто погляньте на мого колгоспника! Дівчата, ну ви тільки гляньте, на кого перетворився мій столичний логіст. Йому тільки батога та коня не вистачає. А ці чоботи… Боже, Губерте, ти в них схожий на опудало, яке випадково втекло з городу! Дзвінкий, натренований на корпоративних презентаціях сміх Наталії різав барабанні перетинки гірше за іржаве залізо. Я стояв … Читати далі

— Олено, не вигадуй! Якщо вже подарувала від душі, то яка різниця, у кого тепер стоїть пральна машина? Ці слова свекрухи пролунали так буденно, ніби йшлося про зайву банку варення, а не про дорогу річ, на яку пішла майже вся моя піврічна премія. Я стояла у ванній кімнаті зовиці й дивилася на знайому білу поверхню. … Читати далі

— Мамо, скільки можна мовчати й удавати, що це чесно?! — голос Олени тремтів від образи й гіркоти, коли вона різко зупинилася посеред тісної кухні батьківського дому, схрестивши руки. — Я віддаю вам усі свої вихідні, всі гроші з нашої зарплати й усі свої нерви! Ми з Максимом купуємо ліки, беремо продукти, возимо вас по … Читати далі

— Ти взагалі розумієш, що вона перейшла всі межі?! — голос Ірини зривався на крик, коли вона грюкнула вхідними дверима й жбурнула сумку на тумбочку в коридорі. — Твоя мама знову приходила! І не просто заходила, а влаштувала тут повну ревізію! Вона знову переставила всі баночки зі спеціями на кухні, викинула половину моїх паперових пакетів … Читати далі

Думала, що знайшла кохання, а стала коханкою. За вісім місяців після розлучення Оля навчилася впізнавати сусідів за кроками. Той, що зверху, важко ступав п’ятами. Жінка навпроти довго шукала ключі, дзенькаючи ними біля дверей. Подружжя з п’ятого поверталося близько дев’ятої: спочатку їхав ліфт, потім чоловік обов’язково щось упускав і сердився. Оля знала все це, бо майже … Читати далі

Карма не забуває адресу — Я не збираюся відмовлятися від своєї спадщини лише тому, що ви там із дітьми живете! — заявила Галина, навіть не привітавшись із сестрою. — У мене теж є діти, і я маю думати про їхнє майбутнє. — Галинко, але куди ми підемо? — тихо запитала Марія. — Ти ж знаєш, … Читати далі

Сусідка спочатку пригощала нас пиріжками, а потім вирішила, що ми маємо возити її до Києва — А ви сьогодні до Києва? То зачекайте, я тільки сумки винесу. Мені якраз треба до метро, а автобусом їхати — то ціла історія. Ви ж усе одно повз їдете! Марія Іванівна вже відчиняла хвіртку, навіть не дочекавшись нашої відповіді. … Читати далі

З похорону чоловіка Оксана ледве добралася додому. Ноги зовсім не слухалися. Та й як було йти туди — і головне, навіщо? Адже вдома на неї ніхто не чекав. Нікому вже не варити борщу, не заварювати чай, не сидіти ввечері біля телевізора й не обговорювати новини. Як так сталося? Ще вчора чоловік був поруч, а за … Читати далі

— Мамо! Та звідки мені тобі взяти ті гроші?! У мене що, вдома своя друкарська машинка стоїть чи на балконі гроші ростуть замість квітів?! — різко, на підвищених тонах і без жодного стримування випалила в слухавку Оксана, навіть не намагаючись приховати роздратування від чергового маминого дзвінка. — Ти взагалі розумієш, скільки зараз коштують матеріали? А … Читати далі

Поставила матері відеокамеру перед дверима, а через три дні побачила, як чоловік відчиняє її квартиру своїм ключем — Мамо, ще раз питаю: навіщо ти відчинила двері незнайомим людям? Лариса притискала телефон до вуха плечем і водночас намагалася витягти з багажника два пакети з продуктами. Один із пакетів зачепився ручкою за пластиковий гачок, банка горошку покотилася … Читати далі