Віра мила посуд після вечері, коли чоловік обійняв її ззаду. Від цього жесту, зазвичай такого приємного, сьогодні чомусь стало тривожно. За сімнадцять років шлюбу вона навчилася відчувати, коли Ігор щось задумав. — Вірочка, пам’ятаєш, я говорив про відпустку? — його… Продовжити читання →
“Тітка Галя прямо на поминках шепотіла двоюрідній сестрі Ірі: «Ну й радість дісталась нашій Оленці — гнила халупа на шести сотках, одні витрати». А дядько Вітя, хитаючи головою, взагалі пропонував усе знести під корінь і продати ділянку під забудову комусь… Продовжити читання →
“– Твоя дача? – Він засміявся коротко, злісно. – У тебе нічого свого не може бути! Ти – порожнє місце! Нуль без палички! Я тебе з нуля підійняв, одягнув, взув. І завтра ти все оформляєш на продаж! – Тамаро, де… Продовжити читання →
Валентина лежала на розкладачці на кухні й слухала, як у її спальні невістка Олена повертається, влаштовуючись зручніше. Жінка віддала молодим свою кімнату два місяці тому, коли дізналася, що Олена при надії. – Мамо, можна ми поки що в тебе поживемо?… Продовжити читання →
“— Блін, зовсім забув! У мами ж ювілей наступного тижня! Шістдесят п’ять років! — Чоловік аж повеселішав, ніби згадав щось приємне. — Ми з нею вже все обговорили. Свято буде грандіозне — ресторан, гості, подарунки. — Андрію, ти чув, що… Продовжити читання →
“– Ти недолуга? Навіщо мої карти заблокувала? Ігор влетів у квартиру, як ураган, з обличчям, перекошеним від люті Ігор влетів у квартиру, як ураган, з обличчям, перекошеним від люті. Його голос пролунав на весь поверх, розбиваючи вечірню тишу, яка тільки-но… Продовжити читання →
“– Колишня дружина мого чоловіка прийшла в лікарню з квітами та подарунком, щоб привітати мене з появою сина. Сказати, що я була збентежена, – це нічого не сказати… Марина лежала в лікарні й не могла натішитися на малюка, який солодко… Продовжити читання →
Прийшли непрохані, то й пішли некохані… У двір сільського будинку в’їхала розкішна іномарка. З неї, з цікавістю оглядаючи мальовничі околиці, вийшли далекі родичі Тоні. – Якими долями? Не чекали на вас. Ви б хоч попередили про свій приїзд. – То… Продовжити читання →
– Костя, ти у своєму розумі? Думаєш, я за гроші тебе до себе жити запрошую? Жаль мені тебе, от і все. Костик сидів в інвалідному кріслі та дивився крізь запилені вікна на вулицю. Йому не пощастило: вікно лікарняної палати виходило… Продовжити читання →
Зміна закінчувалася, і Аня пішла в хвіст автобуса, прискіпливо заглядаючи під кожне сидіння. Автобус був для неї ніби домівкою, а вдома в Ані завжди була чистота. Може, тому що смітити було нікому? – Анно, тобі пора чоловіка завести, – говорили… Продовжити читання →