Future Investments

— Мам, я дзвоню сказати, що ми сьогодні не прийдемо, тобто… точніше, ми прийдемо, але дівчина залишиться у нас на ночівлю. Це Олеся, я тобі про неї розповідав. Ми вже вирішили. Я замерла посеред кухні з чайником у руках. Усередині мене все наче перевернулося. — Якого біса? — вирвалося в мене перше запитання, і я … Читати далі

— От саме тому це й дивно, — зітхнула вона, схрестивши руки. — Виявляється, більшу частину часу, поки вони з Андрієм уже жили разом у його квартирі, Марина вела подвійну гру. У неї був інший чоловік — якийсь заможний тип, що активно допомагав їй грошима, купував дорогі подарунки, залицявся і писав романтичні смски. І знаєш … Читати далі

— Ти взагалі розумієш, що сюди прийшла вимагати те, на що не маєш ані найменшого морального права, ані людських підстав? — різко запитав Назар, зробивши крок до дівчини, чиє обличчя від обурення вкрилося червоними плямами. — Роки тому ваша родина вирішила викреслити нас із життя, залишивши нас наодинці з нашими бідами та труднощами. А тепер … Читати далі

— Ой, знаєте… власники категорично проти дітей. Тим паче двох! У них же там новий євроремонт, дороговартісний ламінат, світлі стіни. А діти ж почнуть малювати на шпалерах, стрибати по диванах, розливати сік. Вибачте, але цей варіант нам не підходить.  Пошук орендованого житла з двома дітьми у Чернівцях перетворився для мене на справжній квест на виживання … Читати далі

— Поясни мені це! Ти ж казав, що у вас виключно чоловічий колектив! Хто ці жінки? Чому ви разом їздите з ночівлями до Львова і за місто, а я про це дізнаюся випадково з фотографій у чаті? Десять років разом — це термін, за який ви, здається, вивчили одне одного до найменших дрібниць. Ми пройшли … Читати далі

— Мамо, а де ж той новий телевізор, який я привезла минулої суботи? Ми ж замовляли великий екран, щоб тобі було зручно дивитися улюблені передачі, — розгублено запитала Софія, перевівши погляд зі стіни на стареньку тумбочку. Там, як і раніше, стояв старий, менший за розміром прилад у потертій рамці. Екран мерехтів, висвітлюючи вечірні новини, і … Читати далі

— Свекрухо моя дорога, ви знову з порожніми руками? — дзвінкий, трохи захмелілий сміх моєї невістки Аліни прорізав гомін за великим столом. — От уміє людина влаштуватися: нічого не привезе, але на найм’якше крісло під виноградом сяде найпершою! За довгим столом, накритим у дворі мого свата в передмісті Києва, на коротку мить повисла тиша. Потім … Читати далі

— Хлопці, — почала я стримано, але з явним напруженням у голосі, дивлячись просто їм у вічі. — Я вже втретє за цей тиждень прошу: не беріть мої інструменти з мого робочого столу! У мене все розкладено за системою. Якщо вам щось потрібно, питайте дозволу або купіть власне приладдя. Мої кусачки знову були мокрими біля … Читати далі

— Тридцять років терплю, а вона сина мого голодом морить, у хаті пилюка, а сама тільки перед дзеркалом крутиться! Люба застигла біля дверей вітальні, тримаючи в руках миску зі свіжою зеленню. У горлі пересохло. Голос належав свекрусі, Галині Дмитрівні. Говорила вона так голосно й впевнено, наче читала повчальну лекцію на зборах. — Та невже, Дмитрівно? … Читати далі

— Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його особиста річ, — розгублено, але з прихованим обуренням мовила Олена, дивлячись на літню жінку. Тамара Яківна навіть не думала виправдовуватися. Вона опустила погляд на велику пластикову ємність і спокійно відповіла: — Ну і що тут такого? Я в ній свіжі огірки … Читати далі