– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені, то й тобі. Пашо, відірвись ти від свого матчу, чи тобі телевізор… Продовжити читання →
Зі своєю мамою я завжди домовляюся про все заздалегідь. Тижнів за два. Чи стосується це того, що ми приїдемо до неї в гості, або того, що треба подарувати їй на день народження, щоб мені потім не виказували, що подарунок зовсім… Продовжити читання →
— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою вона так розхвилювалася, що довелося «швидку» викликати! — кричав Віктор дружині у слухавку. Ганна слухала цей крик і відчувала, як усередині все стискається. Після трьох… Продовжити читання →
– Ти все-таки йому не чужа, та й син у вас росте… Я вирішила, що після виписки Ігор переїде до тебе. Так буде найкраще для всіх. І Ігорю не буде самотньо, та й Дмитрику з батьком буде добре. А потім… Продовжити читання →
Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили, і жити разом. Дімка насупився,… Продовжити читання →
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі помічницею буде. — Чула я, що внучка до тебе завітала, та з… Продовжити читання →
– Мамо, ну куди я тебе заберу? Як ти собі це уявляєш? Тісно у нас, чого тобі вдома не живеться, не стара ще, всього шістдесят з маленьким хвостиком. Вірі хотілося якнайшвидше відключити телефон, і припинити цю розмову. Щодня мати дзвонить,… Продовжити читання →
“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут…— Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою…. Продовжити читання →
– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов.А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо зручно… Продовжити читання →
– Настю, ти не бачила мої штани? А кофта де? – Олексій уже півдня збирав свої речі. На завтра в нього була запланована чергова робоча поїздка. – Весь твій одяг у шафі. Я нічого не ховала, – дружина увійшла в… Продовжити читання →