У Галини Петрівни три роки тому зrоріла хата. Добре, що вона тоді була на роботі. Жінка ще довго nлакала і голосила, адже в цьому будинку вона народилася і виросла, виховала сина, і онуки часто приїжджали у гості. А тепер на… Продовжити читання →
Марина ходила по квартирі й, зі сльозами на очах, збирала свої речі у валізу. Вона чула сміх з кухні, де сидів її чоловік з коханкою. Марина згадала, що дещо забула у ванній. Вона зайшла у ванну, згребла там з полички… Продовжити читання →
Іван виносив картоплю з льоху, коли повернулася дружина з тещею. – Ну, що сказали? – запитав він у Віри, коли та підійшла до нього. – Сказали у місто на огляд їхати, – тихо відповіла Віра, коли її мама зайшла в… Продовжити читання →
Віра сиділа на кріслі і вʼязала шкарпетки, коли в двері постукали. – Заходьте! – гукнула вона, уважно дивлячись на двері. Скрипнула дверна ручка і в хату зайшла сусідка Олена. – Здрастуй! – привіталась вона. – Ой, Віро, як не прийду,… Продовжити читання →
Ліза прийшла на зустріч випускників. Тридцять років минуло… Вона вирішила сходити, щоб привітати улюблену вчительку. Зустріч була зворушлива. Прийшли й хлопці з паралельного класу. Ліза аж стрепенулася, коли побачила Віталія! Своє шкільне таємне кохання… Високий чоловік, з сивиною й акуратною… Продовжити читання →
Марія ліпила вареники, як раптом на столі задзвонив її мобільник. Номер був незнайомий… Вона помила руки, витерла їх кухонним рушником і здивовано взяла слухавку. – Доброго дня, – почула вона незнайомий чоловічий голос. – Ви сестра Марини Павлюк? – Та-а-к,… Продовжити читання →
– Дякую, мамо, – Роман підвівся з–за столу і потягнувся. – Я піду, покатаюся трохи. Ти не хвилюйся, я обережно, та й машин увечері вже мало. – Ти як купив машину, то весь час із нею проводиш. А тобі одружитися… Продовжити читання →
Іван Петрович уперше за стільки років зібрався у місто. Було помітно, що літній чоловік помітно нервує. В очікуванні автобуса він раз у раз пригладжував волосся або струшував зі старого піджака невидимий пил. Всяке може бути, його діти зараз міські, негоже… Продовжити читання →
– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам… Продовжити читання →
Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову лампочка не працює, – бурчала вона. Тишу під’їзду порушила гучна трель дзвінка. Однією рукою тримаючи телефон, Уляна продовжувала спроби відкрити двері. -Мамо, щось термінове? – відповіла… Продовжити читання →
© 2025 Future Investments — На платформі WordPress
Автор теми Anders Noren — Вверх ↑