“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо питання. Доньку тільки шкода, але вона вже велика, зрозуміє. Головне, ти не нервуй, все буде в шоколаді, обіцяю”. Олена перечитала це повідомлення тричі. Екран смартфона світився… Продовжити читання →
Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в раковину. – Завжди я! То сіль не туди поставив, то телевізор голосно!… Продовжити читання →
— Мамо, вам же таке важко перетравлювати, вік усе-таки! — проспівала Іра, простягаючи руку до верхньої полиці мого холодильника. — Давайте краще Іванкові віддамо, йому рости треба. А вам кашка корисна. На воді. Вона навіть не питала. Просто ставила перед… Продовжити читання →
– Лєро, – я прямо подивилася на дочку, – ця квартира моя! Я її отримала від бабусі, тобто від твоєї прабабусі, якщо ти пам’ятаєш. – І? – З викликом запитала Лєра. – Далі що? – Жодного розміну не буде –… Продовжити читання →
Я довго вдавала, що люблю Новий рік. Усміхалась, коли питали, де будемо святкувати, кивала, коли чоловік казав, що знову всі збираються в нас. Але всередині в мене все стискалося, бо я знала, що буде далі. Мій чоловік Вітя — людина… Продовжити читання →
Ліля, волонтерка в притулку для кішок, дивилася на білосніжного котика, що забився в куток клітки. Великий котик з шикарним пухнастим хвостом з’явився у них три місяці тому. Інші кішки і коти ображали його, але йому було все одно… Він ніколи… Продовжити читання →
– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі. Віктор сидів… Продовжити читання →
– Ви переписали квартиру на людину, яку знаєте три місяці? До весілля? – І що? – Свекруха підняла підборіддя. – Я йому вірю, він добрий і порядний. Він не такий, як ви вважаєте. А ви думаєте про нього погано, я… Продовжити читання →
– Якщо ти зараз поїдеш, – тихо сказала Лола, – можеш не повертатись. Зовсім. Забирай свої каністри, інструменти, тракторні каталоги. Їдь до мами назовсім! – Квартира моя, Руслан. Дісталася від моїх батьків. А твої гроші… знаєш, я впораюся… …- Руслане,… Продовжити читання →
“– Набридла ти мені, Лідо! Сил моїх немає. Дивитись на тебе лячно. Кожна твоя розмова – про дітей і про гроші. Навіщо ти мені така потрібна? – Лідо, я тобі скільки разів казав, щоб грошей у мене не просила! –… Продовжити читання →