Future Investments

– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?!

– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – Голос Лариси звучав різко і голосно, перекриваючи шум киплячого чайника. Ніна Сергіївна обернулася, тримаючи в руках ополоник, немов готова захищатися не лише словами. Її обличчя виразило суміш подиву та… Продовжити читання →

– Знайомся, це Роман, – Поліна натягнуто посміхнулася. – Він тепер житиме з нами

– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За дверима лунали приглушені голоси та шарудіння. Вона глянула в вічко: на майданчику переступала з ноги на ногу Поліна, а поряд маячила незнайома чоловіча постать. – Поліна?… Продовжити читання →

– А чому ти думаєш, що я недостойна квітів та уваги чоловіка? – Ксенія стала перед дзеркалом і, так само як Рита, погладила себе по стегнах, – і я не потвора, і можу подобатися

Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це серед ночі?”, а потім хвилювання: “чи не сталося щось у батьків”. Але в слухавці почувся голос Рити: – Ксюха, це я… Уявляєш, ми знову посварилися з… Продовжити читання →

– Ритка давно хоче нову колонку, та й мені обновка не завадить, – заявила мати. – А ти обійдешся

Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така… Продовжити читання →

— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся

— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки… Продовжити читання →

– Мамо, думаєш, мені більше зайнятися нічим, окрім, як у вихідні мотатися до тебе на інший кінець міста, щоб поїсти вареників? Та я ці вареники у будь-якому ресторані можу замовити! Навіть із чорною ікрою, якщо захочу

– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на… Продовжити читання →

– Виходить, ти приповзла проситися назад? – Запитала мама. – Що ж, я не звір, прийму. З умовою, що ти негайно розлучаєшся зі своїм… не пам’ятаю, як його звати. – Мамо, ну навіщо ти так? У нас дитина… – У такому разі – прощавай! Я милостиню не подаю

Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання… Продовжити читання →

Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні

Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів… Продовжити читання →

– Ти – геній, тату, – захоплено вимовив Артем. – Так і скажу. У всьому звинувачу її подруг. І в результаті вона від них відвернеться

– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем насупився. – А робота як же? – запитав він. – Щодо роботи не хвилюйся. Якщо ти не проти, то на тиждень мене відпустять. – А як… Продовжити читання →

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій…. Продовжити читання →

« Старіші записи

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑