Автор Романович

– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке… Продовжити читання →

– Мамо, ти ще не спиш?Ірина Андріївна здригається, і зі зітханням відповідає: – Що-небудь важливе? До ранку не може почекати? Я так міцно заснула – втомилася сьогодні жахливо… – Мамо, ти не сердься, це дуже-дуже важливо! – Настя забирається до… Продовжити читання →

Він зателефонував через десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Хіба мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який зрадив їй із найкращою подругою. – Привіт. Це Борис, – про всяк… Продовжити читання →

Марія була рада, коли донька оголосила, що виходить заміж. Вже час. У дівках засиділася. З хлопцями зустрічалася, але до весілля справа не доходила. Михайлу вже тридцять вісім, на десять років старший за Катерину. Звичайно, розлучений. У такому віці майже всі… Продовжити читання →

Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна… Продовжити читання →

– Олю, я заміж виходжу, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я б рада дуже була. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптом? – в Олі все всередині похолоділо від такої новини, немов подруга її… Продовжити читання →

Макар ріс без мами. Скільки себе пам’ятав, вони жили з татом удвох. Іноді приїжджала бабуся, мама батька. Вона натягнуто посміхалася Макару, дарувала йому одні й ті самі шоколадки, лаяла тата. Казала, що він звалив на себе непосильну ношу, вона попереджала,… Продовжити читання →

– Ну ось і дісталася, – зі зітханням промовила Марія, притуляючи до стіни свою невелику світло-бежеву валізу на коліщатках, і з насолодою підставила обличчя під струмені прохолодного повітря з кондиціонера. Літня спека, що плавила повітря, встигла втомити Марію, поки вона… Продовжити читання →

– Мама дзвонила. Ми переїжджаємо. Збирай сьогодні речі, завтра перевезу вас, – Чоловік Лери, Павло, поставив дружину перед фактом. Лера навіть відповісти нічого не встигла, він сказав це мимохідь, взуваючи кросівки і хапаючи з полиці ключ від автомобіля. – Павло…… Продовжити читання →

Лідія стояла в тіні густих кущів, які приховували її від жінок, що розмовляли біля під’їзду. Від швидкої ходьби вона важко дихала, але намагалася робити це тихо, щоб ненароком не видати себе. Десять хвилин тому Лідія побачила свого чоловіка і незнайому… Продовжити читання →