Автор Романович
Засідання суду пройшло буденно. Пашка зрозумів, що матір позбавили батьківських прав, а його визначають у дитячий будинок чи, як висловилася суддя – «тимчасово поміщають в організацію для дітей, які залишилися без піклування батьків». Мати кричала, скаржилася, що віднімають у неї… Продовжити читання →
– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. – Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила… Продовжити читання →
– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога…. Продовжити читання →
Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із них шість – у шлюбі. Жили в місті, мали гарну квартиру, обидвоє… Продовжити читання →
– Свєтку свою не приводь! Це мій ювілей. Не хочу бачити її за своїм столом! – категоричний тон матері вибив Антона із рівноваги. Він спробував заперечити: – Мамо, вона моя дружина. Що я їй скажу? Що її не запрошено? Я… Продовжити читання →
– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона… Продовжити читання →
— Дмитро, забери у неї ключі! — вимагала Настя від чоловіка. — Ну, чого ти? — втомлено промовив Дмитро. — Це нова хвиля протистояння невістки і свекрухи? — Це нова хвиля відсутності совісті! — крикнула Настя. — Ні, якщо тобі… Продовжити читання →
Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти… Продовжити читання →
Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка давно вже перебралася до міста – працювала там у школі вчителькою молодших… Продовжити читання →
Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався закінчуватись. Сірий, в’язкий, липкий – він стікав по шибках і плескав по калюжах, ніби навмисне намагався залізти під комір. Віка вже майже зачинилася – покупців не… Продовжити читання →