Романович – Сторінка 418

Одного разу бабуся вирішила, що пора йти в ногу з часом, і купила собі мобільний телефон. Вона сказала: “Ну, як це – я без телефона? Всі баби вже давно в інтернеті сидять, а я що, гірша?” Її онук Петро довго пояснював їй, як користуватися цим “диявольським пристроєм”, але бабуся слухала через слово. Зрештою, вона сказала: “Та що ти мені тут розказуєш, я ще й не таке бачила!”.

У маленькому селі жила собі бабуся Ганя. Їй було вже 85 років, і хоч вона мала золоте серце, слух її вже давно підвів. Але це не заважало їй бути найактивнішою бабусею в селі – вона завжди знала всі новини, хоча… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

— Ось не стане мене, Демʼяне, – частенько наставляла вона хлопчину, – Ти замість мене станеш людям допомагати. Плату ніколи ні з кого не бери, що дадуть самі, то й добре! Людям усім допомагай, нікому не відмовляй, бо пропаде дар

Дід Демʼян встав сьогодні затемна, ще до півнів. У простий полотняний мішок склав окраєць хліба, кілька яблук, підперезався, взяв у кутку біля дверей свою палицю і, підіперши ворота, попрямував прямо до лісу. Літо добігає кінця, потрібно поповнити запаси трав і… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»

Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття, безгрошів’я і безнадійність відкрили в Олені нове слізне родовище. «Що робити? Нікому… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

Одного разу в невеличкому селі під назвою Верхні Капці жила собі пара – Ганна й Петро. Вони були разом уже десять років, і все в них йшло гладко, як масло по хлібу. Але ж хто б міг подумати, що одного дня Петро стане героєм справжньої сільської драми?

Одного разу в невеличкому селі під назвою Верхні Капці жила собі пара – Ганна й Петро. Вони були разом уже десять років, і все в них йшло гладко, як масло по хлібу. Але ж хто б міг подумати, що одного… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

Хоча, чого можна було вимагати від шестирічної дитини? Причин вчинків дорослих їй ніхто пояснити не спромігся. Утім, Ніну Наталя за це ніколи не звинувачувала. Адже ближчої людини у неї просто не було

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, був холодний, як лід, і такий спокійний, немов нічого й… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

— Ми спочатку хотіли зупинитися в готелі. Думали, що в цьому місті в нас нікого з родичів немає. А потім згадали, що у нас же тут є ти. Розумієш?

Телефон розбудив Валентину о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — відповіла Валентина.— Валю? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валентина.— А це я, — радісно повідомила жінка. — Ти мене впізнала? — Впізнала, — з ввічливості, щоб не… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

Уже 2 місяці минуло, як пробачила вона чоловіка, додому його пустила, а все не відпускає її, сидить образа всередині, та назовні рветься. Що б не сказав Мишко, що б не зробив, усе їй не так, усе не те. Як гляне на нього, так одразу думає, що з іншою був, з іншою спав. Постійно дорікає йому, сама на скандал наривається. Сплять окремо, у різних кімнатах. І дітлахи вічно розриваються, немов між двох вогнів. І її, маму, шкода, і тата люблять

Першою не витримала мама. Спочатку вона сиділа тихо, мовчки, наче мишка, дивилася на те, як донька, розпалюючи сама себе, знову впадає в істерику й чіпляється до чоловіка, а потім, коли Михайло тихо вийшов з-за столу, стиснувши зуби сказала: — Наталка,… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно

Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за столом місць не вистачало. Плакали на весіллі тільки від радості, під стіл… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

— Не бійся, я тобі допоможу, а ця тітка тобі не потрібна, вона погана, всі вони погані, —прошепотіла Аліса й обійняла батька за шию

— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Аліса злісно кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто… Продовжити читання →

15 Березня, 2025 0

— Не загуби дитину! — казав батько. — Чому я маю його загубити?! — обурювалася мама

— Не загуби дитину! — казав батько.— Чому я маю його загубити?! — обурювалася мама. Мене шестирічного вона везла на море. — Тримай маму за руку, і не відпускай. А ти, не зводь з нього очей!— Чому я маю зводити?!… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Автор Романович