Романович – Сторінка 419

— Бачиш як заговорили! Треба ж, шановні люди, соромно їм! А відколи це в нас праця ганебною стала? З яких це пір у нас працювати соромно? Ніби як у школі викладають, що всяка праця у нас у пошані, всяка робота потрібна та корисна. Це з чого раптом я вас зганьбив? Невже десь посеред міста купу в штани наклав на очах у всього чесного народу? Або мільйон вкрав, та з вами не поділився

Вероніка соромилася свого діда. До сліз соромилася, до червоних щік. У всіх діди, як діди, пристойні на вигляд люди похилого віку, а в неї що? Дід двірником працює! І добре б десь у закутках ходив зі своєю мітлою та лопатою,… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Час минав, дівчатка росли. Уже не стало бабусь, постаріли батьки, а у дівчат до імен додалися по батькові. Життя у всіх склалося по-різному. Одне тільки було у всіх однаково – у жодної з них воно не стало легким

— Галю, у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами на веранду сусідської дачі. — Що? – Галина Сергіївна виглянула з кухні й усміхнулася сусідці. – Що ти, Свето? — Свето, кажу, є в тебе? — Ні,… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Прикрила двері, хвірточку, та й пішла… Всього 15 кілометрів, і не відстань зовсім. А для порядку взяла дещо з дитячого приданого, ну ніби як доньці передати та побачитися. Вечори влітку довгі, світлі, ось баба дорогою йде, навколо ні душі, так щоб думки погані гнати від себе геть, то одну пісню затягне, то іншу, та й іти так не дуже нудно

Бабця перехрестилася і знову вклонилася в підлогу. Вона вже цілу годину стояла на колінах і ревно молилася, просила Бога за свою дочку. Вона не розуміла чому, але, відтоді як донька поїхала жити до чоловіка в сусіднє село, жодного дня в… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками

Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою з нижнього поверху, яка теж жила сама, але через старість уже рідко… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Наталя штовхнула двері ногою і вийшла з кімнати, а Олена розгублено застигла, не розуміючи ще, що сталося щойно. Здається, її вигнали з дому… Голова працювати категорично відмовлялася. Олена намагалася вхопитися хоч за якусь думку, яка дасть відлік рухатися далі, але вони пурхали рваними клаптями, не даючи зосередитися

— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало кинута на вниз, одразу привернула до себе увагу молодшого брата, який сидів… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Ти дурниці ці викинь із голови та бери в хату Марію нашу. Вона тобі буде варити борщі, пироги пекти, сорочки прати… Василь розсміявся і потряс головою: — Та не в пирогах щастя! А в жінці коханій, Миколо. І нехай ми з нею будемо напівфабрикати з магазину їсти, зате вона, моя красуня, поруч! А що говорив раніше, то хіба мало що базікав! Помилявся я

— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні приготувати як треба, ні випрати толком не може. Василь сидів на колоді біля сусідської хати і з сумом поглядав на свою хату. Де спала ще, його… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує

— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і його дружини з таким виглядом, ніби все життя тільки тим і займалася…. Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину

Тетяна швидко вийшла із зали суду на вулицю. Тепер вона розведена. Ну і нехай, це краще, ніж знати, що твій чоловік спить із молодою дівчиною. А після того, як Тетяна про це дізналася, Толя ж її й дорікнув, мовляв, у… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками

14 Березня, 2025 0

Бабуся схаменулася, почала збивати ліжко, а Женя бурчала, що і сама вона здатна приготувати собі ліжко. Але потім махнула рукою, зрозуміла – бабусі це важливо. Та й вона за цим і їхала сюди, щоб відчути себе ось так, як ніколи і ніде себе почувати неможливо

Женька переводила дух, фух встигла. Вона їхала до бабусі. Довго сумнівалася. Весь день на роботі вирішувала: їхати-не їхати. Часу було обмаль, та й Іллю одного залишати не хотілося. Але після обіду все ж віддзвонилася чоловікові – доповіла: поїде до бабусі… Продовжити читання →

14 Березня, 2025 0

Автор Романович