Романович – Сторінка 426

Я двох малюків додому везла одна після пологів, чоловік матюкнувся, плюнув на них і втік

— Ганно Сергіївно, документи готові. Хто супроводжуватиме вас додому? — медсестра уважно подивилася на тендітну жінку, чиє бліде обличчя обрамляли тіні під очима. — Я… одна впораюся, — відповіла Ганна, намагаючись надати голосу впевненості. Медпрацівник стурбовано окинула поглядом її постать…. Продовжити читання →

10 Березня, 2025 0

— Спочатку постаріла, тепер ще й хворієш! Все, подаю на розлучення! — кинув чоловік, роздратовано зачиняючи двері. Він і не підозрював, наскільки сильно помилився.

Лариса сиділа за кухонним столом, стискаючи телефон у руках. Голос на іншому кінці повідомив їй таку несподівану новину, що на мить світ перестав існувати. Думки хаотично металися в голові, але жодна не могла скластися у чіткий план дій. Що робити?… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Батько подарував хворій дочці собаку. Коли дівчинки не стало, собака втекла, і батько був готовий на будь-що, щоб знайти її

П’ять років тому Герман мав доньку. Його єдина принцеса – Машенька. Її він любив більше за життя, як і його дружина Віра. Коли Маші виповнилося шість років, лікарі виявили у неї захворювання, яке не піддається лікуванню навіть у наш час…. Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Павло тільки-но повернувся додому, як у двері подзвонили. На порозі стояла його сестра. – Привіт, брате! – сказала Христина. – У мене до тебе розмова! – Проходь, – запросив він сестру, пригостив чаєм. – Ну, що за справа у тебе? – Ти можем позичити мені трохи грошей? – запитала Христина. – Ні! – несподівано відповів він. – Та мені не багато, – продовжила сестра. – Ні, я не дам тобі ні копійки! – заявив Павло. – Але чому? – здивувалася Христина. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – раптом додав брат. – Павло, ти про що? – Христина здивовано дивилася на брата, не розуміючи, що відбувається

– Довго ти ще збираєшся нас працювати просити? – обурено промовила Христина. – А хто просить? – з усмішкою поцікавився Павло. – Це не я до тебе прийшов, а ти до мене! – Так у мене становище складне, я по… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Віра крутилася на кухні, у духовці запікалася картопля, на плиті кипів борщ, а треба ще робити салати. Сьогодні приїжджає сестра чоловіка, Галина. – Ні, не встигну, – подумала жінка і пішла в кімнату доньки. – Оленко, йди салат зроби, – попросила Віра. – Знову цей салат! Як я його не люблю! – пробурмотіла дівчина. – Галя його любить! – відповіла Віра. – Мамо, чому ти перед нею бігаєш навшпиньки? – не заспокоювалася Олена. – Доню, ти дечого не знаєш про тітку Галю, – тихо сказала Віра і зупинилася. Олена здивовано глянула на маму, не підозрюючи яку таємницю вона приховує

У будинку Бондаренків сьогодні на кухні було не спокійно. Господиня, Віра Іванівна, намагалася встигнути скрізь і відразу. У духовці в неї запікалося м’ясо з картоплею, на плиті кипів борщ із свіжої капусти, а вона нарізала салат. – Оленко, іди сюди!… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Іван занедужав. – Іванку, ану-но, випий чаю, – сказала йому дружина Марія. – Не хочу… – пробурмотів він, і байдуже подивився на жінку, яка стояла перед ним із чашкою в руці. – Пий, кажу! – наполегливо повторила дружина. – Тобі треба пити більше теплого. Раптом пролунав несподіваний дзвінок у двері. Марія подумала про щось, поспіхом дала чашку в руку чоловіку, й побігла зустрічати гостей. Невдовзі з коридорі почувся знайомий Івану голос. – Агов! – гукнув він. – Маріє! Хто це до нас прийшов? – Зараз побачиш! – радісно вигукнула дружина, й Іван знову почув знайомий тихий голос. Чоловік аж застиг від несподіваної здогадки

– Ну, цього разу я вже точно все… – думав Іван, лежачи в ліжку з температурою. Лікар був у нього з ранку, прописав купу всього, але нічого зовсім не допомагало. – От і добре… – міркував Іван. – Досить… Скільки… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Через годину я виходжу заміж. Дістаю свою весільну сукню і знаходжу у ній лист. Зрозуміло, що він адресований мені. Але хто його написав і для чого?

Цілу ніч не могла я зімкнути очей. Дуже хвилювалася. Завтра я виходжу заміж за ідеального, як я вважаю, чоловіка. Звичайно, не одна я відчуваю таке хвилювання перед весіллям. Мабуть, так відбувається з кожною жінкою. Я замислювалася: чи правильно я роблю?… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Вже закінчувався робочий день, а ні сини, ні невістки, ні онуки мене так і не привітали з ювілеєм, проте коли я прийшла додому, то дізналась причину такого їхнього вчинку…

Кожного разу на свій День Народження чекаю з особливим нетерпінням. А коли це ще й ювілей, п’ятдесят років, то нетерплячка починається страшна. Весь робочий колектив засипав мене вітаннями, квітами та подарунками. І так завжди. Один одного так вітаємо та влаштовуємо… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

“Алло”, мені до одного місця, що в тебе температура. Збери мені тормозок на роботу, і то хутко, потім будеш вилежуватися!”,-kpичав чоловік

Ірина весь тиждень працювала, і дуже мріяла, що на вихідних добряче відпочине. Але не тут то було…Хочеш розсмішити Бога-розкажи про свої плани. Цілі вихідні Іра прибирала, куховарила, потім допомагала свекрусі на дачі… Понеділок. Ранок. Іра прокинулася від сильного головного болю… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

«У нас тут чоловік почав жити з малоліткою! Приїжджайте!» – саме це сказали сусіди правоохоронцям

Ми з дружиною кілька місяців після весілля старанно обирали квартиру й нарешті вибрали й взяли її в іпотеку. Довгий час я їздив туди сам, бо робив ремонт, організовував робочих. Дружина там була рідше, тому й вийшло так, що я сам… Продовжити читання →

9 Березня, 2025 0

Автор Романович