Автор Романович

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі в дуже важкий час. Я хотів би знайти її. – А як звали твою маму? – спитала Ганна, відчуваючи, як по спині пішли мурашки

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона… Продовжити читання →

Він опустився на коліна перед нею прямо в коридорі. — Вибач… — Ідіть, Вікторе Сергійовичу. Мені нема про що з вами говорити. — Я був ідіотом. Вони підставили тебе… я бачив не все. Тільки те, що мені хотіли показати. Я не запитав, не вислухав. Просто… прогнав. Вибач.. Вона дивилася на нього без сліз. Як на чужого.

— Забирайся геть, пройдисвітко! — в кабінеті пролунав голос, який вдарив, ніби ніж по серцю. Олена Петрівна здригнулася. — За що, Вікторе Сергійовичу? Я ж… — Мовчи! — він не дивився їй в очі. — Ти прикривала нестачу! Я все… Продовжити читання →

На станції всі троє мовчали. Потяг ще не приїхав, а діти вже тулилися до бабусі. – Ми ще приїдемо. На Петра. І на Спаса. І на осінні канікули! – сказав Артем. Бабуся змахнула сльозу й махала до останнього, поки вагон не зник за поворотом. А вдома Оленка написала в щоденник: «Село – це круто. Бабуся – найкраща. Наступного разу візьму менше речей. Там і без телефона є життя»

– Я не поїду! – заявила Оленка, демонстративно сівши на валізу. – І я! – підхопив Артем, її молодший брат. – Там навіть Wi-Fi нема! Мама зітхнула. Вона вже вдруге пояснювала, що їм треба побути два тижні в селі в… Продовжити читання →

– Продай ти вже цю халупу і годі тягнути час! Сім’я – це коли все спільне, а у вас поки що все нарізно виходить! – Наполягала свекруха

– Продай ти вже цю халупу і годі тягнути час! Сім’я – це коли все спільне, а у вас поки що все нарізно виходить! – Так і будете пів життя в боргах і на оренді тулитися. А всього, потрібно вчинити… Продовжити читання →

Стану тещею чоловіку

-Льоша, я не розумію тебе. Ти з глузду з’їхав? Що означає – йду? -То й означає. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені буде краще! -Вона в доньки… Продовжити читання →

— Мамо Женя, мамо Валя, до нас якась тітка прийшла! Коли Женя дійшла до дверей, на порозі нікого не було, вона знизала плечима і повернулася на кухню, де обідали дорослі, продовжуючи неспішну розмову. — Ну що, дівчата, вирішили в якому кафе весілля справляти будемо?

— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти квадратних метрах розмістилися два дивани і стіл із шафою, залишивши вузенький прохід…. Продовжити читання →

— А ну, швидко вийшла з машини! Качалкою, що затискала в правій руці, старенька постукала по лакованій поверхні капота. — Я кому сказала! — Це хто? – видихнув Дмитро, протираючи очі в надії, що грізне видіння від цього зникне. — Бабуся Антона, мені капець

— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню. — Я ж удень усе купила, куди це вона зібралася на ніч… Продовжити читання →

Це наша традиція. Щосуботи вранці я приношу їй квіти, – урочисто виголосив він. – Навіть якщо хворію, навіть якщо затримуюся на роботі

Ранок почався з аромату свіжозрізаних троянд, який змішувався з терпким запахом зелені та солодкуватим подихом півоній, що щойно розпустилися. Я протирала пил з вітрини. Під склом красувалися готові композиції… Дзвіночок над дверима дзвінко сповістив про відвідувача. На порозі стояв Олександр… Продовжити читання →

Двох рідних сестер Ганну та Катерину в селі знали всі. Їх називали просто: «ті дві». – Вони як дві руки однієї душі, – казала баба Марта, що жила через город. – Вік прожила, а такої сестринської любові і доброти одна до одної я не бачила. Час ішов. Катерина так і не вийшла заміж. Ганна – теж. Не через гордість, а просто так склалося. Люди в селі про них говорили, що сивіють обидві в дівках, і вже можна було би заміж хоч аби за кого вийти, але вони на пересуди не зважали, вони мали одна одну – і цього вистачало

Двох рідних сестер Ганну та Катерину в селі знали всі. Їх називали просто: «ті дві». Сусіди звикли, що одна – з відром до криниці, друга – з хлібом з печі. Одна скаже, інша доробить. І хоч обидві вже давно з… Продовжити читання →

– Тобто, ти хочеш відпочивати, поки мама спину гне? Не очікував від тебе. Не ганьби мене, будь ласка, перед батьками

– Валеро, цей тиждень видався для мене дуже непростим, я втомилася на роботі і не хочу проводити прийдешні вихідні в селі у твоїх батьків, – чесно зізналася Ольга. Чоловік відволікся від екрана телевізора і подивився на неї зі здивуванням. –… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑