Автор Романович
-Льоша, я не розумію тебе. Ти з глузду з’їхав? Що означає – йду? -То й означає. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені буде краще! -Вона в доньки… Продовжити читання →
— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти квадратних метрах розмістилися два дивани і стіл із шафою, залишивши вузенький прохід…. Продовжити читання →
— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню. — Я ж удень усе купила, куди це вона зібралася на ніч… Продовжити читання →
Ранок почався з аромату свіжозрізаних троянд, який змішувався з терпким запахом зелені та солодкуватим подихом півоній, що щойно розпустилися. Я протирала пил з вітрини. Під склом красувалися готові композиції… Дзвіночок над дверима дзвінко сповістив про відвідувача. На порозі стояв Олександр… Продовжити читання →
Двох рідних сестер Ганну та Катерину в селі знали всі. Їх називали просто: «ті дві». Сусіди звикли, що одна – з відром до криниці, друга – з хлібом з печі. Одна скаже, інша доробить. І хоч обидві вже давно з… Продовжити читання →
– Валеро, цей тиждень видався для мене дуже непростим, я втомилася на роботі і не хочу проводити прийдешні вихідні в селі у твоїх батьків, – чесно зізналася Ольга. Чоловік відволікся від екрана телевізора і подивився на неї зі здивуванням. –… Продовжити читання →
– Оксано, я б на твоєму місці не йшла в тій сукні… Вона тебе повнить. Але то таке, тобі, може, й байдуже, – кинула з удаваною турботою Наталка, поправляючи свою ідеально підібрану до фігури сукню. Оксана звично всміхнулася, хоча їй… Продовжити читання →
– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула руками дівчина. – І переконати ви мене не зможете! Я хочу… Продовжити читання →
“Дістала ти мене, геть звідси!” – кричав чоловік, викидаючи кішку з машини через кілька десятків кілометрів від міста. Кішка грілася на сонечку, підставляючи йому животик і лапки: “Ах, як добре! Яка я щаслива, яка в мене добра господиня, як вона… Продовжити читання →
– Ти що, спокійно пожити мені взагалі не даси? – у голосі сина явно чулося роздратування, він стояв у дверях кухні, стискаючи в руці телефон, ніби той міг захистити його від мого запитання. – Дімо, я ж просто спитала, коли… Продовжити читання →