Автор Романович
– От тільки не кажи, що знову йдеш до мами! – гаркнув Степан, кидаючи на стіл ключі. – І що, як йду? Там хоча б хтось мене вислухає, – Марічка одягала пальто, в очах – сльози. – Ой, звичайно! Мама… Продовжити читання →
– І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. Іван завжди був чоловіком видним – високий, плечистий, з добрим голосом і світлими очима. Жінки… Продовжити читання →
Валентина завжди вважала свій шлюб вдалим, а сім’ю – дружною. Чоловік, Максим, був керівником відділу у солідній фірмі, сама вона викладала у медичному коледжі, їхній десятирічний син навчався у школі та займався спортом – відвідував секцію дзюдо. Жили у своїй… Продовжити читання →
Мій день народження завжди був особливим, але цього року я сиділа сама, переглядаючи старе сімейне відео, де ми з чоловіком Іваном радісно святкували перший рік нашої доньки Оленки. — Мамо, ми з татом скинули тобі по 1000 гривень за той… Продовжити читання →
– Наталко, просто підпиши тут і тут, – Марина, третя батькова дружина, посміхалася тією особливою усмішкою, яку я навчилася розпізнавати ще підлітком. – Що я підписую? – Припини, – батько постукав ручкою по столу. – Звичайна формальність після відходу бабусі…. Продовжити читання →
– Ото невдало Марічка заміж вийшла, не щастить так не щастить, – казали в селі люди. А Василь ці пересуди слухати не міг, вважав себе винним, що все так склалося. Василь – чоловік спокійний, працьовитий, трохи мовчазний, з добрими очима…. Продовжити читання →
– Ларисо, ну ще трохи, давай, – Гліб підбадьорював дружину, яка ледь волочила ноги. Кожен її крок здавався останнім зусиллям перед повною знемогою. Хвороба висмоктувала її сили, немов невидимий вампір, поглинаючи залишки енергії. Гліб періодично поглядав на неї з винуватим… Продовжити читання →
– Ви знову не витерли раковину після вечері, Аліно, – тихо, але з металевою ноткою в голосі промовила Раїса Петрівна, стоячи в дверях кухні. Аліна повільно обернулася. В одній руці в неї був кухоль із недопитим чаєм, у другій –… Продовжити читання →
На новому місці робочий стіл Дарини опинився поруч зі столом чоловіка приблизно її віку, який зовні був не дуже симпатичний. Він був невисокий, із помітним животиком і круглим обличчям. Очі його для чоловіка були надто великі, а дрібні зуби їй… Продовжити читання →
— Тобто ти справді вважаєш, що відпустка в Туреччині важливіша, ніж допомогти моїй мамі? — голос Ігоря бринів, мов натягнутий дріт. Аліна відвернулась від вікна, спостерігаючи, як весняний дощ зухвало лупцює скло. Вона була у домашній футболці з пучком на… Продовжити читання →