Автор Романович
– Тьотю Таню, а документи-то коли підпишеш? – Борис розвалився на дивані, ніби у власній квартирі. – Ми ж усе для тебе придумали, щоб простіше було. Тетяна Іванівна повільно поставила склянку з чаєм на блюдце. Дзвінок її племінничка застав зненацька… Продовжити читання →
Добрі люди в деякій мірі просто наївні, як казала моя бабуся: «Біди не знають». Я ж росла в достатку: тато і мама за кордоном, купили по квартирі нам з сестрою, збудували собі гарну хату, ще мені бабуся заповіла свою хату… Продовжити читання →
— Матусенько, а можна Аліна з Оксанкою в тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася туди їхати. Віра Степанівна кивнула. — Звісно, можна. Я цього року після операції, все одно нічого там робити не буду… Але… Продовжити читання →
Люба везла бабусиного собаку до притулку. Але не довезла… На старому пледі, згорнувшись клубочком, тихо сопів Боня — бабусин старенький пес. Шерсть з сивиною, сумний погляд і вічна звичка плутатися під ногами. Такий же старий і «залишився не при ділі»,… Продовжити читання →
Ми з Сергієм давно мріяли про власну дачу. Місто стомлювало, хотілося мати свій куточок, щоб влітку можна було виїхати на природу, вирощувати огірки, збирати ягоди, та просто відпочивати від міської метушні. Ми розглянули чимало варіантів, але, або дах протікав, або… Продовжити читання →
Марія втомлено опустилася на кухонний стілець. Кава давно охолола, але вона навіть не доторкнулася до кухля – знову розмірковувала про вчорашню розмову зі свекрухою. – Ти не уявляєш, як мені набридли ці натяки! – зітхнула Марія, дивлячись на чоловіка. –… Продовжити читання →
Після того як чоловік Тетяни пішов засвіти, минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Добрий день, – усміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова знаменитого професора Сушко? – Так, – кивнула Тетяна. – Я… Продовжити читання →
Коли в сім’ю приходить лихо, в людях прокидається те, чого від них не чекаєш, але підозрюєш. Не стало мами, яка була сполучною ланкою між сестрами. Більше нічого спільного між ними не лишилося. Батьки у дівчаток були різні. Олександра була старшою…. Продовжити читання →
Вже в досить зрілому віці ми з дружиною вирішили придбати будиночок з невеликою ділянкою, практично біля міста, щоб так би мовити, знаходитися в межах інфраструктури і одночасно на природі. Народилися та виросли ми у великому мегаполісі, жили лише у квартирах,… Продовжити читання →
— Мамо, тату, я сьогодні не один! – Павло прийшов із роботи трохи пізніше, ніж зазвичай, і тепер м’явся в коридорі, не проходячи вглиб квартири. — Синку, ти з Вадиком? Проходьте, хлопчики, у мене вже вечеря на столі! Ми на… Продовжити читання →