Автор Романович
– Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка… Продовжити читання →
– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. Марія – 65-річна жінка, давно вдова. Син Ігор жив у місті, але зараз обставини змінилися, і він… Продовжити читання →
– Це мій дім, – почала говорити вона, і всі замовкли, втупилися на неї. – І ви не маєте права мене ображати і принижувати. Якщо вам не подобається моя поведінка, то можете просто зараз збирати свої речі і з’їжджати. А… Продовжити читання →
– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це… Продовжити читання →
– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами,… Продовжити читання →
– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише… Продовжити читання →
– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема, а ти вже свою квартиру маєш! І яку гарну! Це нічого, що однокімнатна, але ж студія. Подумати тільки, як гарно зараз будуть – і кухня велика… Продовжити читання →
– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати говорити. З того боку тут же пролунав нетерплячий голос. – Настя, ну що там? Зв’язок поганий, не чути тебе майже. – Та я тут захворіла. Ти… Продовжити читання →
– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка разом з іншими дітьми повернулася з поля, де збирали квіти. – Я впала, і тепер у мене колготи діряві на колінах, – щиро поскаржилася дитина. –… Продовжити читання →
– Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось. По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками. – Як… Продовжити читання →