Автор Романович
– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве… Продовжити читання →
– Ви дверима помилилися?, – я підозріло оглядала двох молодих людей. – Ні, тітко Валю, ми до вас. – До мене? Я вас зовсім не знаю, – я була певна, що ніколи не бачила цих хлопців в житті, проте, коли… Продовжити читання →
Марина працювала в лікарні вже 12 років. Звичайна медсестра – акуратна, сумлінна, мовчазна. Люди її любили, пацієнти дякували, бо до всіх вона ставилася з терпінням і щирою турботою, а таке відразу помічається. Вона жила сама з донькою Даринкою. Чоловік пішов,… Продовжити читання →
– Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона не жартує. Мамі перечити прямо він не став, але і від свого не збирався відступати. Ну і що, що Настя… Продовжити читання →
– Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця і за сумісництвом багаторічна подруга по роботі Марія стала розпитувати Ніну, що вона планує робити на свій день народження. Ніна… Продовжити читання →
Шість років тому, на першій зустрічі з майбутньою свекрухою, Олена сиділа в її вітальні, схвильовано смикаючи край скатертини. Тамара Павлівна, розливаючи чай, усміхалася так солодко, що Олена повірила: все буде гаразд. – Ти, Оленко, як донечка мені будеш, – сказала… Продовжити читання →
– Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все куплю як скажеш, – погодився Петро. До свят вони готувалися… Продовжити читання →
– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати говорити. З того боку тут же пролунав нетерплячий голос. – Настя, ну що там? Зв’язок поганий, не чути тебе майже. – Та я тут захворіла. Ти… Продовжити читання →
– Ти досі не одружився? – здивувався Павло, зустрівши шкільного друга, – адже сорок років не за горами! – Ну і що, – спокійно відповів Ігор, – воно мені треба? – А як же сім’я, діти? – Павло, я тебе… Продовжити читання →
– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі…. Продовжити читання →