Автор Романович
– Тату! Татусю! – голос шестирічного Сашка прорвався крізь важку тишу квартири. – Іди скоріше сюди! Тату! Андрій здригнувся. У голосі сина звучало стільки радості, що на мить здалося – усе, як раніше, коли вони були втрьох. – Що сталося,… Продовжити читання →
– Все, я від вас йду, – ображено сказала Тамара Дмитрівна, підвівшись відразу із-за столу. Її очі були зовсім холодні. Вона якось невдоволено глянула на Олену, що стояла поряд із своїм святковим столом, прикрашеним свічками і різними подарунками. Але в… Продовжити читання →
Люба поприбирала в квартирі, приготувала смачну вечерю, накрила стіл. Вона чекала свого коханого Валерія з неприхованою радістю. Зараз він прийде, і Люба все йому розповість! – От Валерій зрадіє! – радісно думала вона. – Цікаво, він мені напевно одразу зробить… Продовжити читання →
– Навіщо тобі нова сукня? Заглянь у шафу, ти обовʼязково там щось знайдеш. А витрачати зараз зайвих 3-4 тисячі лише для того, щоб ти себе почувала комфортно, ми точно не будемо, – заявив Надії чоловік. Розмова ця почалася, бо Вадим… Продовжити читання →
— Михайлику, що ж будемо робити? Відмовлятися від спадщини чи все ж іти до нотаріуса? Вітькові бабусин будинок не потрібен, я йому телефонувала, він сказав: щоб привести його до людського вигляду, потрібно вкласти купу грошей і зусиль. Брат готовий відмовитися… Продовжити читання →
— Мишко, в суботу до нас моя сестра з чоловіком приїде, ти не забув? — Як? Вже цієї суботи? Насправді про це Михайло й не хотів згадувати, бо дружину сестри та її чоловіка він, м’яко кажучи, недолюблював. Бувають такі люди…… Продовжити читання →
– Як же набридло твоє ниття! У нас буде хоча б одна вечеря без цієї “приправи”? – Чоловік кинув ложку в тарілку з їжею, від чого вміст розлетівся по всьому столу. Розрахунок був би правильний – влаштувати скандал, щоб дружина… Продовжити читання →
Маленька Віка, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить у її маленьку кімнату стареньку жінку. Жінка була низького зросту і вся у зморшках. -Так, мамо, тут, звісно, не так просторо, як у тебе, але решта… Продовжити читання →
За тиждень до Нового року Уляні зателефонувала мама. – Уля, привіт! Як ваші справи? Як Артем – не хворіє? Як Настуся? Розпитавши дочку про всіх членів сім’ї, мама перейшла до того, навіщо, власне, і зателефонувала. – Уля, тітка Оля звертається… Продовжити читання →
Очі не бачать – серце не болить, за таким принципом Христина жила багато років, тому і не навідувалася у рідні краї. І хоч минуло вже 20 років, та спогади не відпускали все те, що їй довелося пережити в селі, коли… Продовжити читання →