Автор Романович
Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру. «Мамо, мамуся приїхала» – тільки й міг думати Андрійко на бігу. Але Люба вийшла з автобуса не… Продовжити читання →
– Ти розумієш, мамо… Я його не підбирала! Він не просто вчепився в мене, він заліз по штанях під моє пальто! Я не знала, що таке буває і не повірила б нікому у житті, якби мені хтось розповів! Я взагалі… Продовжити читання →
Надя боязко постукала у двері сусіда. Дзвінок чомусь не працював. – Надя, привіт! Ти до мене? – запитав кучерявий хлопець в окулярах, відчинивши двері. – Привіт, Денисе. У мене до тебе розмова є. Точніше прохання. Можна зайти? – Так, звісно,… Продовжити читання →
Щоліта ми з Оленкою жили у бабусі в селі. Але тітка Катя, яка не мала своїх дітей, теж хотіла випробувати щастя материнства і заразом дати бабусі відпочити, тому забирала нас до себе на тиждень-другий. Хоча бабуся завжди говорила, що їй… Продовжити читання →
– До осені ще далеко чекати. Давай одружимося зараз, – благала Зоряна коханого, коли той їй освідчився і сказав, що на Трійцю старостів пришле, а на Михайла, восени, весілля відгуляють. Іван і сам розумів, що довго чекати, але грошей у… Продовжити читання →
Звістка про то, що діда не стало застала Яну посеред робочого дня. Вона сиділа за комп’ютером, коли прийшло повідомлення від матері: «Дідусь Мішко пішов з життя. Серце. Приїжджай, як зможеш». Яна не плакала — з дідом вони не були особливо… Продовжити читання →
Вероніка ступала тихо, берегла кожен крок – під серцем носила довгождану дитину, що давалася їй нелегко. Лікарняні коридори вимотували душу й тіло, спустошували гаманець. — Тітонько, тітонько мила! — долинули до неї дзвінкі дитячі голоси. — Чи не потрібне вам… Продовжити читання →
Алла у своєму рідному селі не була більше 5 років, як здавалося. Її донечку виховувала старенька мати. Одного разу на їхній двір в’їхала велика чорна машина. Вікна були затоновані. З автомобіля вийшла висока і струнка блондинка з довгим волоссям. Вона… Продовжити читання →
– Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім… Продовжити читання →
— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав зненацька. Тамара саме займалася касою. — І тобі привіт, Ніно. Йди на іншу касу, моя закрита. — Та я вже все пробила. Я так, поговорити… —… Продовжити читання →