Автор Романович
– До осені ще далеко чекати. Давай одружимося зараз, – благала Зоряна коханого, коли той їй освідчився і сказав, що на Трійцю старостів пришле, а на Михайла, восени, весілля відгуляють. Іван і сам розумів, що довго чекати, але грошей у… Продовжити читання →
Звістка про то, що діда не стало застала Яну посеред робочого дня. Вона сиділа за комп’ютером, коли прийшло повідомлення від матері: «Дідусь Мішко пішов з життя. Серце. Приїжджай, як зможеш». Яна не плакала — з дідом вони не були особливо… Продовжити читання →
Вероніка ступала тихо, берегла кожен крок – під серцем носила довгождану дитину, що давалася їй нелегко. Лікарняні коридори вимотували душу й тіло, спустошували гаманець. — Тітонько, тітонько мила! — долинули до неї дзвінкі дитячі голоси. — Чи не потрібне вам… Продовжити читання →
Алла у своєму рідному селі не була більше 5 років, як здавалося. Її донечку виховувала старенька мати. Одного разу на їхній двір в’їхала велика чорна машина. Вікна були затоновані. З автомобіля вийшла висока і струнка блондинка з довгим волоссям. Вона… Продовжити читання →
– Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім… Продовжити читання →
— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав зненацька. Тамара саме займалася касою. — І тобі привіт, Ніно. Йди на іншу касу, моя закрита. — Та я вже все пробила. Я так, поговорити… —… Продовжити читання →
Телефон здригнувся. Зінаїда Олексіївна здригнулася разом із ним. Ледве дотяглася до краю столу, взяла трубку, приклала до вуха. Одразу накрило голосом зятя: — Зінаїдо Олексіївно, як ви там? Договір готовий? — наче знав, що вона саме сиділа над документами про… Продовжити читання →
Олег зачинив дверцята холодильника з такою силою, що вміст полиць усередині затремтів. Один із магнітів, що прикрашали його поверхню, з глухим стуком упав на підлогу. Олена стояла навпроти, бліда, з міцно стиснутими кулаками. – Ну що, полегшало? – видихнула вона,… Продовжити читання →
Міла спала дуже міцно, коли у двері хтось почав дзвонити. -Господи. Кого принесло так рано? – буркнула дівчина і перекинулася на інший бік. Але дзвін не припинявся. -Та що вам потрібно від мене, – вже досить роздратовано сказала Міла і… Продовжити читання →
– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он… Продовжити читання →