Автор Романович

Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було поруч.Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими деревами, двір виглядав непривітним і брудним. – У тебе хтось є? – запитала Наталя,… Продовжити читання →

– Після того, як я тебе кину, у мене за кілька днів новий варіант з’явиться. А ось чи знайдеш ти когось – велике питання! – Женя буквально лопався від роздутої зарозумілості, дивлячись, як його «без п’яти хвилин дружина» бігає по… Продовжити читання →

– Грошей на поховання матері не дам, у мене весілля на носі, – сказав батько доньці. – Але ж вона була твоєю дружиною двадцять років! – У мене нова дружина та новий шлюб, ви двоє мені не потрібні… – Тату,… Продовжити читання →

— Так, я змінила замки, люба Свекрухо, — Марина випросталась у передпокої, сховавши нові ключі за спиною. — Вона все одно нам дістанеться, а ви можете і на дачі пожити. Ірина Петрівна завмерла на порозі. Невістка дивилася на неї з… Продовжити читання →

– Ти зовсім з дуба впала?! – не стримався у словах Олег. – Чим ти тільки думала? – А чого ти так зі мною розмовляєш? – З обуренням перебила сина Ірина Романівна. – Вже доповіли! Ну хто б сумнівався? Валюша,… Продовжити читання →

“Скажу дружині, що їду по роботі. Вона мені завжди охоче вірила до цього. І цього разу не засумнівається,” – вирішив Дмитро. Він уже кілька днів готував ґрунт для свого від’їзду на тиждень із дому. Думав, що і як сказати дружині… Продовжити читання →

– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки… Продовжити читання →

– Мати, хліба подай! – невдоволено гаркнув Федір Петрович. – Ну, скільки чекати? Суп холоне! Не люблю я теплий. – Несу, Федю, несу. Ось, свіженького тобі нарізала, спекла щойно. Варвара метушилася, намагалася догодити чоловікові. Дуже вже він суворий, коли голодний…. Продовжити читання →

– Ольгу пам’ятаєте? Дівчинку з дитячого будинку, яку ваш Максим за дружину взяв, а потім після наклепу доньки вашої, Віки, з дому вигнав? – І з вашою, між іншим, участю! Пам’ятаєте, бабуся Рита?.. … Дякую, що ти так добре Олену… Продовжити читання →

– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу… Продовжити читання →