Автор Романович
Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це,… Продовжити читання →
— Як ти могла прийняти рішення за нас двох? – Євген встав і попрямував на кухню, немов не бажаючи продовжувати розмову. — У сенсі за нас? Ми ж сто разів обговорювали цю тему, Женю, – Світлана не витримала і теж… Продовжити читання →
– Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли побачила, що на дачу Юрій приїхав один. – Вона щось себе не дуже добре почуває, – відповів син і попрямував до батька вітати його з днем… Продовжити читання →
– Марто, мама нас у неділю запросила на свій ювілей. Сподіваюся, ти не проти, – каже мені чоловік. Я знала, що у свекрухи наближається день народження, таке забути не можливо, бо вона вже кілька тижнів веде розмови про те, як… Продовжити читання →
– Мамо, вітаю. – Привіт… синку. – Мамо, – у слухавці помовчали, – я прошу допомоги, – голос сина був відчайдушно тужливий, Вероніка вся стиснулася всередині, – нам потрібна допомога. – Вам? – Так. Олену поклали в лікарню, вона знепритомніла… Продовжити читання →
Михайло привів знайомити свою Олю з батьками. Батько, Павло Іванович, все мовчав осторонь. І не скажеш по ньому, чи сподобалася невістка, чи ні. Відразу видно, що не він господарює тут. А ось мама, майбутня свекруха Олі, так і намагалась ще… Продовжити читання →
– Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар. – Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене. – Ну як про що? У твого батька через 10 днів… Продовжити читання →
– Донечко, я не знаю як буде правильно, ти – доросла і тобі вирішувати, але він – твій батько, і йому зараз дуже потрібна твоя допомога, – радить мені мама по телефону. Я поставила слухавку і сказала, що мені треба… Продовжити читання →
– Ви впевнені? – Нотаріус знову уважно вивчив папери. – Дарча – це серйозний крок. Повернути майно назад буде дуже складно. Травневе ранкове сонце заливало світлом нотаріальну контору. У кутку мірно гудів кондиціонер, у повітрі чутно запах свіжозвареної кави з… Продовжити читання →
– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти… Продовжити читання →