Автор Романович
Аліна з Миколою познайомились в університеті. Вона, тендітна блондинка з великими очима, — хлопці завжди звертали на неї увагу. Аліна була душею компанії і просто красунею. Микола теж гарним був, високим, із чорним волоссям. Тільки ось за ним дівчата не… Продовжити читання →
Син чоловіка з серпня минулого року до нас не їздить. Майже рік проблеми чоловіка, його колишньої дружини, та їхньої дитини, мене не торкаються. Ігореві майже чотирнадцять років. Перехідний вік! Як поблажливо міркував чоловік, цими словами виправдовуючи поведінку сина. Серпень! На… Продовжити читання →
Я не буду солодити правду. Я зрадила свого чоловіка. І це була не помилка — це був свідомий вибір у той момент, коли моє життя розпадалося на дрібні уламки. Чотирнадцять років ми жили, як сусіди під одним дахом. Він приходив… Продовжити читання →
Мене звати Олена. Мені 39. І я розкажу вам так, як було — без прикрас і без виправдань. Бо іноді єдиний спосіб зцілитись — це зізнатись, навіть коли соромно до сліз. Ми з Андрієм прожили 14 років. У нас син,… Продовжити читання →
З чоловіком ми одружилися відносно рано – я тільки закінчила університет. Зараз мені двадцять дев’ять, і я маю двох дітей. Синові п’ять років і донечці три роки. З останнього декрету я вийшла, щойно дочці виповнилося півтора року. На той час… Продовжити читання →
– Андрюша, ну зробімо тест… таємно… ну не наша це внучка! Я прямо відчуваю… – Дітям дочки також зробимо? — похмуро дивився він на дружину — збанкрутуєш так! – Доччиним навіщо?! Там хоч як наші! А тут невідомо! Звідки вона… Продовжити читання →
– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася. Вона стояла посеред вітальні, тримаючи в руках чисті рушники. Слова чоловіка звучали так, ніби то був не він, а якась стороння людина. – Ти це серйозно? – Ірина… Продовжити читання →
– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти квартиру тільки на себе? – А на кого ще? – здивувалася Кіра. – На мене. Чи я тобі ніхто? Ми таки третій рік живемо разом. –… Продовжити читання →
Невістка мені не сподобалася відразу. Адже є ж щасливі свекрухи, яких мало не з дня весілля невістки «мамою» звуть. Я теж би так хотіла, але моя ні в яку. А я ж для них все би віддала, до себе їх жити… Продовжити читання →
– Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? – Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталя ще не оговталася від втрати чоловіка, тому не відразу зрозуміла запитання свекрухи. Вона машинально закладала в контейнер цукерки, що залишилися. – Вибачте,… Продовжити читання →