Категорія Uncategorized

– Навіщо вам їхати на дачу? Удвох ви і вдома чудово відзначите Новий рік. А у нас велика родина: троє дітей. Їх же потрібно чимось зайняти на канікулах! – вигукнула Лариса, не приховуючи свого роздратування. – Ти хоч уявляєш, як це – жити з трьома дітьми? – Ні, не уявляю, – спокійно відповіла Лера. Ми з Мішею поки не замислювалися про дітей. Спочатку потрібно обзавестися житлом і стабільною роботою, а вже потім планувати сім’ю. – Тю! Ми з Гришкою нічого не планували! – заперечила Лариса. – Ну так ви живете на дитячі допомоги, – зауважила Лера. – Гриша у тебе з роботи на роботу скаче, ніякої стабільності. Я так жити не хочу!

– Навіщо вам їхати на дачу? Удвох ви і вдома чудово відзначите Новий рік. А у нас велика родина: троє дітей. Їх же потрібно чимось зайняти на канікулах! – вигукнула Лариса, не приховуючи свого роздратування. – Ти хоч уявляєш, як… Продовжити читання →

— Я ж вчора до мами їздив, — доїдаючи борщ, промовив Кирило, — і брат мій теж приїжджав. І знаєш, нам в голову прийшла чудова думка: а що, якщо ми продамо нашу квартиру, квартиру брата і мами, і на всіх купимо великий будинок? Ну, круто ж, правда? Катя уважно подивилася на чоловіка, щоб зрозуміти, жартує він чи ні. Але, схоже, ні. — Ти це серйозно? — про всяк випадок уточнила вона. — Звичайно. Пам’ятаєш, ми мріяли про свій великий будинок! А з такими цінами зараз це здається нереальним, але якщо ми втрьох скинемося… — В тому то й справа, Кирило, про свій. А це буде не наш будинок, а спільний. Тобто, не тільки ми в ньому будемо господарями. — І що?

— Я ж вчора до мами їздив, — доїдаючи борщ, промовив Кирило, — і брат мій теж приїжджав. І знаєш, нам в голову прийшла чудова думка: а що, якщо ми продамо нашу квартиру, квартиру брата і мами, і на всіх… Продовжити читання →

Вранці тридцять першого грудня Ірина пішла на роботу, залишивши записку з інструкціями для чоловіка. До цього часу молоді люди придбали великий стіл і красиві стільці з м’якою спинкою. Виглядав цей комплект просто приголомшливо. Весь робочий день Ірина була на зв’язку з Кирилом, який, добре виспавшись, почав готувати все за списком.

Вранці тридцять першого грудня Ірина пішла на роботу, залишивши записку з інструкціями для чоловіка. До цього часу молоді люди придбали великий  стіл і красиві  стільці з м’якою спинкою. Виглядав цей комплект просто приголомшливо. Весь робочий день Ірина була на зв’язку з Кирилом, який, добре… Продовжити читання →

Варі було п’ятнадцять, і свята в останні роки здавалися їй якимись порожніми. У дворі пахло морозом і мандаринами. Десь нагорі гуркотіла музика, хтось реготав на балконі. А біля сусіднього під’їзду, на лавці під ліхтарем, сиділа старенька жінка в старомодній шубці. Сама. У її руках був мандарин — почищений наполовину. Варя зупинилася. Щось стиснулося всередині — гостра, майже фізична жалість. — Добрий вечір, — сказала вона, сама не розуміючи, навіщо підійшла. Старенька здригнулася, підняла очі — світлі, вицвілі, як на старій фотографії. — Добрий… — Ви тут… одна?

Варвара вискочила з квартири близько десятої вечора тридцять першого грудня — мама згадала, що забула купити багет для бутербродів, і відправила її до магазину. Найкращі камери На кухні вже шипіла курка в духовці, стіл був майже накритий, а тато увімкнув… Продовжити читання →

Влад вимкнув воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Маша ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім він непогано виглядав. Регулярні походи в спортзал і здоровий спосіб життя давали свої результати. Жінки звертали на нього увагу, і це лестило його самолюбству.

Влад вимкнув  воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Маша ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у  дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім він непогано виглядав…. Продовжити читання →

– О, а ти чого це тут одна? А я для дружини подарунок забув, уявляєш? – випалив він і зник у своєму кабінеті. Хвилин через п’ять з’явився знову. — Ти чого одна, питаю? Додому чого не йдеш? — Так я і вдома одна, Микола Ілліч. Бос, який збирався ось-ось бігти до дружини, раптом завмер на порозі, потім підійшов до Оліного столу і сів поруч. Кілька секунд дивився на неї дуже серйозно.

Додому Олі не хотілося. Робочий день тридцять першого грудня був коротким, всі її колеги-жінки втекли до своїх дітей, чоловіків і напівготових салатів. Радісні, сяючі, схвильовані, з величезними пакетами мандаринів і пляшкою ігристого – подарунок кожній від Миколи Ілліча. А Олю… Продовжити читання →

“– Іноді мені здається, що я їй нерідний, – щоразу казав чоловік, коли сварився з матір’ю

Познайомившись з Аллою Ігорівною, Софія відразу зрозуміла, що порозумітися з майбутньою свекрухою у неї точно не вийде. Шістдесятирічна жінка була неприємною і з поганим характером. Її грубі коментарі та постійні єхидні висловлювання нікому не подобалися. Навіть добра і спокійна Софійка… Продовжити читання →

Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихоло про Педро?

Я працюю в Португалії вже добрих 10 років. Поїхала сюди на заробітки, бо зрозуміла, що в Україні мізерна зарплата. Тоді долар шалено підскочив, продукти та одяг подорожчали, а зарплату ніяк не підіймали. На щастя, мені пощастило одразу знайти гарну роботу… Продовжити читання →

Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші

“Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші Ох, хто… Продовжити читання →

– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали…

– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали… Ганна поправила на голові стареньку хустку і стиснула в руках потерту сумку, з якої пахло яблуками та… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑