Категорія Uncategorized
“– Мамо, ти зараз віддаси мені гроші чи пізніше? – несподівано поцікавилася дочка. – Ах так! Ледь не забула! – жінка полізла в сумочку і витягла гаманець. Вона довго в ньому копалася і нарешті простягла Марії купюру номіналом п’ятсот гривень…. Продовжити читання →
“– Я завжди говорю правду! А ви просто лицеміри! Думаєте одне, а кажете інше? – Репетувала сестра До дня народження Максима – чоловіка Тамари – було ще два тижні, але вона вирішила не відкладати покупку подарунка на останні дні й… Продовжити читання →
“– Поверни гроші! – ще раз повторила дівчина. – Чи ти хочеш слухати, як твоя мати паплюжить нас і нашу їжу? Любов Валентинівна цілий рік напрошувалась у гості до сина, але так як квартира належала невістці, нагрянути без запрошення вона… Продовжити читання →
“– Ви така меркантильна! Кожен переказ рахуєте! Хіба я вам мало добра робила? Згадайте, як я позичала вам гроші на хліб! – Почала обурюватися невістка. – Я потім віддала тобі ці п’ятдесят гривень! Марія Андріївна завжди намагалася допомогти своєму єдиному… Продовжити читання →
“Ця історія почалася давно Марійка з Оленкою дружили з дитсадка. Коли вони стали старшими, то навіть одягалися однаково, й одягом мінялися. Усю школу дружили, а потім пішли вчитися в одному місті. Марійка на лікарку, а Оленка на вчительку. Зустрічалися часто…. Продовжити читання →
Валентина Петрівна поставила кухоль чаю перед невісткою і сіла навпроти. Вже кілька місяців вони мешкали удвох у двокімнатній квартирі майже в центрі міста – син Ігор поїхав у тривале відрядження, а молода дружина Ксенія залишилася зі свекрухою. – Валентино Петрівно,… Продовжити читання →
“– Ні, Дімо, пізно! Або ми живемо окремо, або не живемо разом взагалі, – Катя зітхнула. – Мені набридло чекати, коли твоя мати зволить віддати нам твою квартиру. – Коли твоя сестра порозумнішає і припинить ритися в моїй сумці. За… Продовжити читання →
“– Слухай, Валентино, якщо тобі нудно жити, і Оля моя так сильно подобається, можеш її запросити до себе, а мене моє самотнє життя повністю влаштовує. Звикла бути одна, розумієш? – Ех, не жалієш ти нікого, Раїсо – Така гарна дівчинка… Продовжити читання →
“– А хто батько? – А хто ж його знає? Лариска від одного, Вєрка від іншого, ніхто ніколи й не бачив Катерину з чоловіком. Може сільські, а може й міські. Не від святого ж духу понесла. Рано, чи пізно, –… Продовжити читання →
“– Подарували сестрі дачу – мене навіть на новосілля не покликали! Несправедливо? Так! Я знайшла спосіб, як все виправити Олена різала хліб на сніданок, коли на екрані телефону випливло повідомлення. Катя відмітила її на фотографії. Ніж завмер у повітрі. На… Продовжити читання →