Категорія Uncategorized
“Іноді лихо буває початком радості… З Ганною Іванівною Захаровою сталося лихо. Спускаючись зранку з ґанку, вона послизнулась і впала. Дуже невдало впала – сильний біль вогнем охопив усю ногу від гомілки до коліна. Жінка спробувала підвестися, але не змогла навіть… Продовжити читання →
– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай ти! Я ж кликала тебе. Те-бе! Ми хотіли з тобою пройтися набережною, в театр зазирнути, пам’ятаєш? Який же театр із дітьми? У мене взагалі однокімнатна. А… Продовжити читання →
“— Олеже, зупини свою дружину! Вона з глузду з’їхала! Христина притулилася до плеча Олега, дивлячись на масивні двері їхньої нової квартири. Ключі в руках чоловіка тремтіли від хвилювання. Трикімнатна квартира в центрі міста тепер належала їм. — Не можу повірити,… Продовжити читання →
“— Крадете, значить? Отак! А совість у вас є? Ви ж наші сусіди! — Вась! Василь! Ти мене чуєш, чи ні? Де ти, озвися! О, як завжди — у своєму улюбленому комп’ютері завис! — обурилася дружина. — Та відірвися вже… Продовжити читання →
“– Але ж ти моя внучка! Мені жити ніде, сина немає, значить я… – Сина у вас і не було! Мати знайшлася… сміх один. Кинула семимісячного, знайшла у домовині. Я вже знаю все. Нічого не вийде. Моя бабуся його всиновила,… Продовжити читання →
“– Мамо, що відбувається? Батько каже, ти з’їхала від нього! – З’їхала. – Мамо, ну що ти! Ви ж сорок років разом! – Сорок років я терпіла! Більше не можу Валентина стояла біля кухонної раковини та мила посуд, коли почула… Продовжити читання →
“Тест на відданість господар не пройшов – собака сумно дивився йому вслід… Ольга м’яла в руках кухонний рушник. – Ніно Петрівно, я більше не знаю, що робити, – голос невістки тремтів. – Обіцяє, обіцяє. А потім. як у воду канув…. Продовжити читання →
“– Я в гостях, тож робити нічого не буду, – заявила майбутня невістка Алла Іванівна завмерла на кухні, прислухаючись. З вітальні долинав рівний, монотонний гул телевізора, але це був не той, звичний фон новин чи серіалу. Це був звук якогось… Продовжити читання →
“– Та від тебе вже старістю несе за кілометр! – Видав чоловік, якого Іра вважала найближчою людиною – Іро, привіт… Давай сьогодні зустрінемося, треба поговорити, – Світлана подзвонила подрузі о дев’ятій вечора, чим здивувала її. – Сьогодні? У вівторок? Завтра… Продовжити читання →
“Як зайшов на поріг, так мама Іри в сльози: – Ти вже не ображайся, Олежик. І не чекай на неї. Заміж вона вийшла. Нікому в селі не говорили, щоби тобі не повідомляли. Служба в тебе, навіщо зайві переживання Ірина дружила… Продовжити читання →