– Скільки ще вона в мене житиме? – Вибагливо запитала я. – Ну… – Артем зам’явся і відвів погляд. – Скільки, Артеме? – продовжила насідати я. – Ну… я не думаю, що довго… – Скільки? Чоловік здивовано глянув на мене. – А ти чого кричиш? – ображено промовив він. – Ти не чуєш мене, ось […]
— Донечко, у нас заблокували картки! — мама схлипувала в трубку так, ніби у них вкрали останнє. Я стояла біля плити, помішувала кашу для бабусі і відчувала, як всередині щось наче починає скручуватися. Не від жалю — від втоми. — Мамо, як заблокували? Ви щось купували не там, де треба? — Та ні! Просто ліміт […]
— Ти взагалі розумієш, що ти накоїла?! Я вже пообіцяв доньці італійську плитку в її нову ванну! Дмитро жбурнув свій телефон на кухонний стіл так, що по екрану миттєво побігла «павутинка» тріщин. Скляний хрускіт пролунав у тиші квартири, як постріл. Наталя навіть не здригнулася. Вона спокійно складала рушник, ретельно вирівнюючи кожен кутик. Усередині не було […]
Ми з Ігорем з’їхалися швидко. Йому тридцять три, мені тридцять. Начебто дорослі люди, чого зволікати? Ігор здався мені адекватним: працює програмістом, спокійний, домашній, завжди прислухався до моєї думки. Принаймні, мені так здавалося. Жили ми у нього. Через півтора місяця він сказав: — Марино, мама дуже хоче познайомитися. Вона сувора жінка, колишня завуч, але справедлива. У […]
Анна завжди марила власною дачею. Але в її уяві це не були нескінченні шість соток із покрученою картоплею та задушливими парниками. Вона бачила справжній заміський будинок, оповитий диким виноградом, із просторою терасою, де вранці можна пити каву, слухати солов’їв і нарешті розчинити в ранковому тумані весь галас великого Києва. Її чоловік, Артем, цілком поділяв це […]
Селище Козин зазвичай асоціюється з розкішними маєтками, але за високими парканами ховаються й звичайні вулички, де старі сосни пам’ятають ще прадідусів нинішніх мешканців. Саме тут, у невеликій орендованій квартирі, Олена та Юрій мріяли про власну землю. Того ранку Олена поралася біля плити, заварюючи запашну каву з дрібкою кориці. Юрій сидів за кухонним столом, і світло […]
— Збирай манатки і забирайся! Я іншу знайшов! Геннадій так жбурнув ключі на комод у передпокої, що задрижала рамка з нашою весільною фотографією. Я машинально глянула на неї. П’ятнадцять років тому я дивилася на цього чоловіка й думала, що мені пощастило. Високий, балакучий, упевнений, з тією самою чоловічою легкістю, яку в двадцять сім легко сплутати […]
«Мій чоловік уже два місяці як розлучився зі мною у своїй голові, поки я обирала йому нову зимову куртку, щоб він, не дай Боже, не застудився». — Де моя синя сорочка? Та, що в тонку смужку, я її на корпоратив одягав! — голос Олега долинав зі спальні, і в ньому відчувалися нотки роздратування, які останнім […]
Вечір у львівській квартирі Дарини розпочався не з аромату кави, а з терпкого запаху підсмаженої цибулі та важкої, майже фізичної тиші. Вона стояла біля плити, зосереджено нарізаючи кріп, але її спина була напружена, наче струна, що ось-ось лусне. Орест увійшов тихо, намагаючись не привертати уваги, але звук сповіщення на телефоні Дарини вже розставив усі крапки […]
– Хто розбив мою машину? – я не вірила своїм очам. Мені ніхто не відповів. Ще б пак. Адже я стояла на подвір’ї одна і дивилася на своє понівечене авто. На капоті красувалася чимала така вм’ятина, ніби хтось узяв і в’їхав у стовп… Або ж стовп «в’їхав» в нього. Ясно було одне, – моя машина […]