Категорія Uncategorized
“– А коли ж ти почнеш називати мене мамою, як Олена? Адже це просто слово, – не відставала жінка, обвівши гостей задоволеним поглядом. – Скажи “мама” і все. – Може й скажу, коли звикну. – Ось зараз і скажи! На… Продовжити читання →
“– Це я хочу тебе запитати, що трапилося? Чому у нас знову порожній холодильник? Вранці я приготувала і перше, і друге. Брудний посуд я бачу в мийці. Ти хочеш сказати, що з’їв усе, що я приготувала на два дні? –… Продовжити читання →
“-Мамо, а ти була б рада, якби я зробив пропозицію Оксані? -Почекай, синку, не поспішай, а раптом Оксана зустріне когось надійного, відповідального чоловіка, який покохає її і стане справжнім батьком для Олежика. -Що? Ти хочеш, щоб мого сина виховував якийсь… Продовжити читання →
— Ти навіщо їй все залишила?! — голос Сергія тремтів, хоча він намагався здаватися спокійним. — Тому що вона одна в цьому будинку вміла не задарма жити і прибирати за собою, — буркнула баба Катя, підписуючи заповіт з кривою посмішкою…. Продовжити читання →
Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю. А потім я дізналася її історію. Та ще й з продовженням. Про це і хочу вам розповісти. Того разу наш поїзд їхав з моря до столиці. У мій вагон зайшла пара молодят. Високий… Продовжити читання →
Наталя прокинулася від наполегливого дзвінка мобільного телефону. За вікном ще не світало, на циферблаті тільки восьма хвилина на четверту. Перше серпня — понеділок, ранок. Поруч Віталій незадоволено застогнав, різко натягнув подушку на голову, намагаючись заглушити дратівливий звук. — Алло?.. —… Продовжити читання →
-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим пледом. – Завтра з Андрійком ми приїдемо за Вами і поїдемо до мене в село. Вам сподобається у нас, мамо…. Продовжити читання →
– Хто така Інна? Тимур завмер із філіжанкою кави в руці. На екрані його телефону світилося повідомлення: “Коханий, чекаю на тебе сьогодні о сьомій. Інна”. Карина стояла навпроти, – спокійна, зібрана. Тільки руки трохи тремтіли. – Карино, я… – Хто… Продовжити читання →
“А квіти я Людочці відвезу – вона ж так квіти любить… Таня витріщила очі. -Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала,… Продовжити читання →
Додому йти Олена не хотіла, не хотіла почути слова: -Я покохав іншу! – хіба можна їх пережити, а тим більше зрозуміти? А як же діти? Вони так люблять батька. Ввімкнувши у квартирі світло, Микола переконався, що у будинку нікого немає…. Продовжити читання →