Future Investments

Сторінка 103 з 1934

– Доню, а воно тобі треба? Ти ж молода ще! Це вже перебір

– Свєто, ми їсти хочемо! Досить уже лежати! – пролунав над вухом незадоволений голос чоловіка. Голова розколювалася, горло страшенно боліло, ніс закладений! Спробувала встати – тіло наче ватяне. Не дивно, що вона захворіла.Весь тиждень стояла спекотна погода, а вчора, ближче… Продовжити читання →

Ваську вигнали. Знову. Третій раз за його коротке життя. Не щастило йому якось

Ваську вигнали. Знову. Третій раз за його коротке життя. Не щастило йому якось. Лише рік виповнився, а вже з трьох родин викинули. Ну як викинули. Спершу його передавали з рук до рук. А потім. Потім просто винесли надвір і відійшовши… Продовжити читання →

— Шашлик на нашій дачі платний — 150 гривень порція

— Вікуся, ми в суботу приїдемо, — воркувала свекруха, — приготуйте все, щоб не було соромно, до нас дядько Борис приїхав, хочемо йому вашу дачу показати. — Добре, — коротко відповіла Віка. Сперечатися зі свекрухою було марно. Якщо вона вже… Продовжити читання →

Про що мріє теща…

Борис зайшов додому. У квартирі галас, дитячі крики. Ну, це й зрозуміло. Удома два п’ятирічних сини. Ігор та Ілля – двійнята, тож спокою від них немає. – Тату! – кинулися до нього. Батько подав пакет із продуктами: – Несіть на… Продовжити читання →

– Ти маєш написати заповіт та залишити все своє майно племінникам – Глібу та Даші, – незворушно сказала мама

Сьогодні, виїжджаючи з паркування біля свого офісу, Світлана повернула не праворуч, як завжди, коли їхала додому, а ліворуч – мати веліла заїхати до них для важливої ​​розмови. Про що буде ця «важлива» розмова, Світлана приблизно здогадувалася: мама вимагатиме купити їм… Продовжити читання →

— Чого не їси? — Запитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла у рисі. – Охолоне ж. — Та ось мені цікаво стало, що буде, якщо твій рис використати замість плиткового клею, — задумливо промовив він

— Чого не їси? — Запитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла у рисі. – Охолоне ж. — Та ось мені цікаво стало, що буде, якщо твій рис використати замість плиткового клею, — задумливо промовив… Продовжити читання →

В той день Петрунелія вирішила не сідати в автобус, а пройтися пішки. Їй треба було освіжити голову і все обдумати. Сума і справді для неї була величезною, але дівчина вирізнялася впертим характером, і була не з тих, хто звик здаватися. Мама була для Петрунелії єдиною рідною людиною. Батька свого вона не знала, мама народила її, що називається, «для себе», у віці майже 40 років. Єдине, що було відомо дівчині, що цей чоловік був одружений, з сімʼї йти, очевидно, не збирався, і мав ім’я Петро, в честь нього мама і назвала її цим дивним, і зовсім не жіночим, як їй завжди здавалося, іменем

– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка. – Зачекай, мамо, я зараз, – Петрунелія ніжно подивилася на маму і попрямувала в ординаторську. – Надія є, але потрібні… Продовжити читання →

У нас вдома свекруха відчувала себе зайвою. Вона боялася зайвий раз вийти з кімнати, поїсти її доводилося витягувати мало не силою. Тамара Михайлівна – інтелігентна скромна жінка

– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт. Рідна дочка залишила її практично на вулиці. Коли ми з чоловіком купили свекрусі невеличкий будинок – дочка знову з’явилася в її житті. Не розумію, як можна… Продовжити читання →

– Аліно, загалом, батьки просили, щоб ми дітей Віктора усиновили

Аліна та Семен щойно повернулися додому з невеликого села, куди вони їздили на день народження батька Семена. Настрій у Аліни після цієї поїздки, як завжди, був не дуже добрий. Так вийшло, що вся рідня чоловіка жила у селі, і лише… Продовжити читання →

Федір Тимофійович прокинувся вранці й відчув, що поряд хтось лежить. Розплющив очі й мимоволі посміхнувся. Правнук, поклавши йому голову на руку, спав поруч. Згадав, що вчора сталося, і так радісно стало на серці

Дочка зайшла до квартири з двома сумками, похмуро опустивши голову. Поруч стояв онук із пакетами в руках: – Що й цей тебе вигнав? – зло запитала Жанна Федорівна. – Та ну його! – Марино, тобі вже тридцять, а ти, як… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑