Тамара за кухонним столом підраховувала свої фінанси. Нещодавно жінка багато витратила на візит до стоматолога, а тепер в поліклініці їй призначили ще купу обстежень. Пенсія в неї була не королівська, а здоров’я потребувало вкладень. Вона звикла все рахувати, економити на… Продовжити читання →

Тамарі у спадок від батьків дістався старий, але добротний будинок, практично особняк. Сестра переконувала його продати. – Тамаро, будинку потрібен догляд. Ще кілька років – і він розвалиться. Ось, дивись: вікна зовсім старі. Скоро виваляться. Дах треба перекрити. Навіщо тобі… Продовжити читання →

Валя встала й попрямувала на кухню, дуже хотілося пити. У темряві вона знайшла графин з морсом, поруч стояла склянка. Щось м’яке ковзнуло біля ніг. Валентина застигла, тварин у домі не було. Жінка вже хотіла закричати, але згадала, що в домі… Продовжити читання →

– О, зірка прийшла! Ну що, хоч вигідно сім’ю продала? – отруйний голос свекрухи пролунав із кухні раніше, ніж Ірина встигла зачинити вхідні двері. Невістка не одразу зняла пальто. Поставила сумку біля килимка, повільно видихнула, дорахувала до п’яти. По квартирі… Продовжити читання →

– Твоя коханка дзвонила. Передала привіт! – кинула Ірина в простір, не відриваючись від плити, де на сковорідці смажилося щось звичне, ніби давно знайоме, як їхнє спільне життя. Андрій завмер на порозі кухні. Двадцять років – ціле життя – промайнули… Продовжити читання →

«А Тарас, виявляється, щасливо одружений…» — зітхала Соломія, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення. Сусідки по кімнаті в гуртожитку заздрили їй, коли бачили в товаристві статного, гладко поголеного блакитноокого брюнета, вважали, що пощастило з галантним кавалером…. Продовжити читання →

– Наталю, відчини, це я, – пролунав знайомий голос за дверима. Наталя завмерла з чашкою кави в руках. Валентина Сергіївна. У суботу вранці. Без попередження. Після того скандалу на сімейній вечері тиждень тому, коли свекруха при всіх родичах заявила, що… Продовжити читання →

– А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки… Продовжити читання →

У приймальному покої лікарні панувала порожнеча. Єдиними звуками були ледь чутний писк кардіографа і рідкісні клацання настінного годинника. Ніч видалася пронизливо холодною і тихою. Міські вулиці ніби вимерли — ні кроків, ні голосів. Тільки мерехтливі калюжі відбивали небо, населене чужими… Продовжити читання →

Саша з посмішкою взявся за ручку дверей, але нічого не міг з собою вдіяти. Цілий тиждень він тут уже працював, точніше стажувався, і щоразу посміхався, як дитина, якій нарешті дали улюблену іграшку. Він довго до цього йшов, йшов до своєї… Продовжити читання →