Future Investments – Сторінка 139

смтмм

павпвапавпвапва

24 Червня, 2025 0

Іринко, не йди від Василька. Ти ж бачиш, що він без тебе пропаде, – переконувала свекруха.

Іринко, не йди від Василька. Ти ж бачиш, що він без тебе пропаде, – переконувала свекруха. Вона дуже добре знала, що казала, адже вона стільки зусиль доклала аби Іринка стала дружиною Василя, а тепер що? Ні, все має бути так,… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

-Ну я їй покажу ну постривай, я тобі влаштую ти дивись яка!Дарина Степанівна аж почервоніла від обурення.-Це ж треба, от же ж! – думала вона. – А цей теж, сидить нюні розпустив, його рідну матір ображають, а йому хоч би що!Дарина Степанівна поспішала на трамвай, вона не помічала нікого, щось бурмочучи собі під ніс, вона залізла в трамвай, сіла на перше місце, що трапилося, і втупилася у вікно.-От же ж, – все бурмотіла жінка.Коли Михайло одружився, Дарина Степанівна дуже зраділа. Хлопцеві тридцять років, а він усе сам.Вона б давно вже прилаштувала сина, та знаючи його характер дуже й не лізла. Він міг просто перестати спілкуватися.Слава Богу знайшлася і для Михайла жінка.Хороша така, очі живі, розумні, вся жвава така, худенька тільки дуже.Але Дарина Степанівна вирішила, що це не біда, якось воно виправиться.-Нічого, – подумала вона. – Якось це змінимо.Вранці молодята повернулися зі своєї весільної подорожі…-До речі теж могли б і заощадити грошей, – подумала Дарина Степанівна. – Можна було і на дачі відпочити. Цілий тиждень немає нікого. Ну Сергій Тетянчин, племінник Михайла, там з ними побув би, то він що?Щось завадило б дитині? Якраз би доглянули його, а Тетянка відпочила б.Ні, на острови їм треба, Робінзони називається! Та це вона, це Світлана ця, хай їй добре буде, вона все вигадує!Ой, Господи, та як краще ж вона хотіла.Вранці встали, а мама їм оладок насмажила вже, какао наварила, речі в пралку закинула, підлогу протерла.Вони раділи звичайно, ну а хто тут не зрадіє – встав, а в тебе і оладки, і какао, і чистенько, і речі перуться.Чого ж так не жити?На третій день принцеса ця, Світлана, зі спальні не вийшла, а Мишко ключі сказав від квартири віддати.Ох, і сварилася тоді Дарина Степанівна, навіть тиск піднявся. Мишко запереживав дуже… Та й ця Світлана забігала…А потім і забули наче про ключі, але Дарина Степанівна так тільки думала. А виявляється ні! Вранці сьогодні вона прийшла спробувала відкрити двері і застигла від несподіванки!Відкриває, відкриває, а ніяк не може!Давай стукати у двері, коли зрозуміла, що не може зайти.Сусідка вийшла, давай сваритися, чого мовляв, шумно так, немає молодих, поїхали звечора кудись…Потім вже дізналася, у тієї ж сусідки, що до батьків Світлани вони поїхали і замок поміняли в дверях.Дуже розсердилася вона. Зранку встала, пирогів напекла, везла їм, а вони отак от…Вона не могла стримати сліз. Квартира так-то Михайла. Ця Світлана там ніхто, розпоряджається бач…Штори ж поміняла, веселенькі такі на кухні були, пошила на кухню шторочки, до весілля їм гніздо готувала.Познімала ж Світлана та!Якихось незрозумілих смужок начепила, так вікна в них видно, дивись хто хоче, ні затишку нічого…Жалюзі бачите їй треба, пані вона. Не у своїй квартирі, а розпоряджається. Тихою сапою зайшла. Адже така спокійна була, така тихоня, а тут дивись що виробляє, відвезла дитину не зрозуміло куди і слухавки не беруть, телефони повимикали.Та це вона, вона Світлана ця, вона намовила!Тихенько заплакала Дарина Степанівна.-Даринко, ти, чи що? А я дивлюсь, ти, чи не ти.Дарина Степанівна дивилася на жінку, що сіла поруч.Рита, напевно, разом працювали.Вона навіть Катерину свою за Мишка хотіла видати, та тому щось не сподобалося, вони навіть зустрічалися якийсь час.Дарина Степанівна дуже хотіла тоді поріднитися з Ритою, навіть образилася на сина. Рита була її начальницею, і мати в родичах таку жінку було б дуже чудово.Так думала тоді Дарина Степанівна.Вона повернула голову, зробивши плаксивий вираз обличчя, зі сльозами на очах, навіть сама у себе жінка викликала жалість.-А я дивлюся, ти, чи не ти. Від своїх їду, – не звертаючи уваги на стан Дарини Степанівни сказала Рита. – Ух, змучилась, поки дійшла до зупинки. Та зять поїхав у справах, а так би відвіз мене додому.Катька вийшла заміж, ой, ти не повіриш, такого хлопця собі знайшла, золото, а не мужик.Сніданок у ліжко, ой не можу, Катька не вмита, з нечищеними зубами, а він їй кашу з кофем у ліжко тягне.На кухню Катерину не пускає, сам все готує.-Та тому, що вона в тебе не вміє нічого! – думала Дарина Степанівна. – Пам’ятаю чай заварила і то заварку переплутала, щось незрозуміле насипала. Чоловік бурду всяку поїв, то й вирішив, мабуть, сам готувати, – міркувала про себе Дарина Степанівна.А Рита все продовжувала хвалити зятя, який дістався їй, як він береже Катрусю, як любить, на руках носить.Добре що Катя дочекалася його, не вискочила заміж за кого попало.-От, же ж, це ж вона Михайла «ким попало» назвала, – думала Дарина Степанівна.-А твій Мишко що? Все так же ж і холостякує?-З чого б це? Півроку як одружився, невістка в мене… Золото! Мам, та мам, з язика не спускає! – раптом заявила Дарина Степанівна.-Ой як прийду, не знає куди посадити, ось… Ночувала у них, так вона з ранку встала, пирогів напекла, мені засунула, каже, візьміть мамо, з татом почаюєте!Золото, а не дівка. Поїхали до сватів, ті теж кличуть, довезли до зупинки, я відправила, кажу їдьте ми з татом увечері приїдемо.Ой, така дівка, така дівка, а як Мишка любить, порошинки з нього здуває. Він, звичайно, теж, поважає і любить свою жінку.Мир і гармонія у дітей, слава Богу не одружився з ким попало, а то не знаю, як би жив. Ой, Рито моя зупинка, пиріжок будеш? Світланка у нас така хазяєчка, з різними начинками готує…📍📍📍 Продовження у першому коментарі 👉👉👉👇

-Ну я їй покажу ну постривай, я тобі влаштую ти дивись яка! Дарина Степанівна аж почервоніла від обурення. -Це ж треба, от же ж! – думала вона. – А цей теж, сидить нюні розпустив, його рідну матір ображають, а йому… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

– А що ти хотіла, Машенько? Щоб ми з тобою грали, дружили? Навіть не сподівайся. Ти нам не рідна! – Заявила Аліна

Коли Олег прийшов увечері додому, дружина вже чекала на нього у передпокої. Він спочатку здивувався, потім глянув на її бліде перелякане обличчя й одразу зрозумів: щось трапилося. Ось тільки що? – У чому річ, Світлано? – Обережно запитав Олег, перебираючи… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

– Ірочко, як же так? Виходить, ти гроші взяла, та ще й квартиру вимагаєш? – Не добре це, дівчинко, – зітхнув дядько Петя. – Бабуся ж справедливо все розділила

– Ірочко, як же так? Виходить, ти гроші взяла та ще й квартиру вимагаєш? – Не добре це, дівчинко, – зітхнув дядько Петя. – Бабуся ж справедливо все розділила. Батько Ірини та Поліни – високий сивий чоловік – повільно підвівся… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

Вона знову подзвонила у двері. Мама відкрила майже відразу. Ані здалося, що вона не зраділа їй. Напевно, вона чекала побачити Максима. — Ти не рада мені? — запитала Аня. — Ні, що ти. Проходь. Просто думала, що це Максим. Мама куталася в якусь витягнуту кофту, немов мерзла. — Ти не захворіла? Якась бліда, — поцікавилася Аня. — Не говори дурниць. Все гаразд. Будеш їсти? — запитала мама по дорозі до кухні. — Ні. А чаю вип’ю, — Аня пішла за нею. — А де Максим? — награно байдужим тоном запитала Аня

— Мамо, Ілля запропонував мені жити разом, — обережно почала Аня після вечері. — І де ви будете жити? — запитала мама, трохи затримавшись. — У нього є власна квартира. Батько купив її, коли Ілля вступив до інституту. — Ви… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

Жити в квартирі, де вони прожили з чоловіком і сином ці п’ять років, більше було неможливо. І справа була навіть не в самому чоловікові. Дашу відкрито цькувала свекруха, яка була присутня в їхньому з Романом сімейному житті відсотків на дев’яносто. Добре хоч, спати з ними разом не лягала в одне ліжко. Але і це було питанням часу — так здавалося молодій жінці, змученій вічним контролем з боку свекрухи…

— А ти де зараз? І чому я не бачу в квартирі твоїх речей? — чоловік подзвонив Даші, повернувшись додому. — А більше ти нічого не хочеш дізнатися? — різко відповіла Даша. — Хоча ні, вже не треба. Мені і… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

– Я до Марка Павленка, – заторохтіла незнайомка, – хотіла сюрприз зробити, в гуртожиток із дітьми приїхала, а його сусід Роман каже, що він живе ось за цією адресою. – Так, а я цих хлопчиків знаю, бачила їх на фотографії в їхнього дядька. – Ви хотіли сказати «татка»? – поправила гостя. – Хіба вони не його племінники? – навіщось перепитала Уляна, хоча й так уже все було зрозуміло. – Вони – його дітки! – підвищила голос жінка.

Все починалося так незвичайно, трішки зворушливо і навіть романтично, як у кіно. Уляна працювала в дитячій поліклініці, що знаходилася в центрі міста, і доїжджала на роботу зі спального району, де мешкала сама. У свої тридцять два вона була ще незаміжньою,… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

— Вибач, мамо, я переб’ю тебе. Я дуже хочу зараз думати, що помиляюся в оцінках твого побажання. І хоча ми приберігали цю новину на кінець свята, я думаю, що можу її озвучити вже зараз

— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі столом, і почала викладати з сумки пластикові контейнери з їжею. — Віро… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

– Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха. Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував

Коли Марія зібрала валізу і сказала, що з неї досить, Василь не міг повірити, що вона не жартує, більше того, навіть ображався, що вона не змогла оцінити того щастя, яке він їй дав. Василь і Марія прожили разом уже понад… Продовжити читання →

24 Червня, 2025 0

Сторінка 139 з 1940