Нас із братом у родині двоє. Ми завжди жили дружно, любили батьків, вони нас. Ходили в гості до бабусь, звичайна сім’я, ніколи ніякого поділу не було. Якщо мені купують іграшку, значить і братові теж, мені морозиво, йому таке саме. Ніколи… Продовжити читання →

– Мамо, а ти справді не будеш плакати, коли я з іншою мамою і татом поїду на море? Лізі чотири роки, вона базікає все, що спаде на думку. Тетяна дивиться уважно на дорогу, потім різко обертається до доньки. -Що? Лізо,… Продовжити читання →

– Та не буду я ці відходи їсти! – випалила Віка, відсуваючи тарілку з м’ясом по-французьки. – Суші там, чи тирамісу немає, чи що? Я завмерла, тримаючи ложку в руці, і подивилася на брата. Микола сидів, дивлячись на стіл, явно… Продовжити читання →

Батька свого Арина не знала і ніколи не бачила, він зник ще до її появи. Звичайно, дівчинка питала про нього матір, але та тільки хмурилася і веліла займатися корисними справами, а не про нісенітницю питати. Бабуся теж була небагатослівна: –… Продовжити читання →

— Ми квартиру на Сергія переписали одразу ж, як ти вийшла заміж, — повідомила доньці Зоя Костянтинівна. — Ми з батьком порадилися й вирішили, що дачу теж залишимо синові. Світлано, не дивись так на мене! Сергію потрібен міцний фундамент. Тобі… Продовжити читання →

Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив: – Обіцяю тобі, Марійко… Я жодну жінку не пущу до нашої хати…. Продовжити читання →

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро…… Продовжити читання →

– Віро, як це ти не підеш? Ти хоч розумієш, як мені буде без дружини на цьому весіллі? – в розпачі став проситися Петро. – Не піду, бо мені нема чого там робити. І тобі не раджу туди йти, –… Продовжити читання →

— Де моя вечеря? — пролунав хриплий голос із глибини квартири, щойно Марина переступила поріг. Вона завмерла, не знімаючи пальта, й важко зітхнула. Робочий день видався особливо важким — керівник завалив звітами, автобус зламався, довелося йти пішки три зупинки під… Продовжити читання →

— Олено, ну не гнівайся на мою Олю! Дай грошей, прошу тебе! — благала дружина брата Світлана, нервово смикаючи край кофти. Голос її тремтів, а в очах стояли сльози. — Ти ж розумієш, вона перед весіллям уся на взводі, от… Продовжити читання →