Future Investments

Кавоварка на кухні гула з таким надривом, наче от-от мала вибухнути. Я дивилася на тонку цівку чорної рідини, що стікала в порцелянову чашку, і намагалася вгамувати тремтіння в пальцях. За спиною, біля важкого дубового столу, немов прокурор перед винесенням остаточного вироку, стояла Тамара Петрівна. Вона навіть не сідала. Її поза — складені на грудях руки, … Читати далі

Я вже майже застібнула ремінь, коли Денис спокійно промовив: «Твої подарункові гроші з нашої картки я вже переказав, а столик у ресторані теж скасував. Вони пішли на дещо важливіше». Він саме перебудовувався в крайній правий ряд, виїжджаючи з міста. Для мами, пояснив чоловік, терміново потрібні були нова полікарбонатна теплиця і потужний бензиновий культиватор, а все … Читати далі

Новосілля справляли в суботу, коли за вікнами нової квартири на п’ятому поверсі вже сутеніло, а в кімнатах ще пахло свіжою фарбою і ламінатом. Соломія ходила від столу до дивана з тацею в руках, поправляла серветки, які ніхто не чіпав, і щоразу, проходячи повз батька, зупинялася, торкалася його плеча. – Тату, ти навіть не уявляєш, що … Читати далі

— Завтра після зміни йдеш у банк і знімаєш усі свої заощадження, бо мені треба погасити старий борг! Ми ж сім’я! Ігор спокійно відсунув порожню тарілку й провів долонею по губах. Олена стояла біля кухонного столу та чистила картоплю. Вона завмерла просто на пів руху, повільно опустила картоплину назад у воду й обернулася до чоловіка. … Читати далі

– Мама вже немолода й безпорадна, ти мусиш їй допомагати, підставляти плече й іти на поступки, — сказав Андрій про свою матір, яка всього кілька хвилин тому влаштувала на порозі чистої кухні гучний скандал із криками та сльозами. У його голосі чулося те дивне поєднання розгубленості й упертості, яке так часто буває в чоловіків, що … Читати далі

– Іди геть! Через тебе ми знову залишилися без грошей, я в цьому навіть не сумніваюся! – Оксана сіпнула плечем, коли Микола спробував її зупинити. – Там така історія… Я, значить, віз телевізор на адресу… – Мені вже набридли твої “історії”! Що цього разу? Машина знову втопилася в річці? Ти переплутав адреси й завіз замовлення … Читати далі

7 років я доглядала за батьком: квартиру він заповів братові, а мені – подяку Іра дізналася про заповіт у четвер, о пів на третю дня, стоячи в коридорі нотаріальної контори. Нотаріус – літня жінка з утомленим обличчям – зачитувала текст рівним, звичним голосом, і від цього спокою слова здавалися ще абсурднішими. «Квартиру за адресою… заповідаю … Читати далі

— То це все справді твоє, чи ти просто пустила чутки, щоб переді мною похвалитися? Саме з цих слів почався мій перший за сім років візит колишнього чоловіка. Він навіть не привітався. Стояв коло відчиненої хвіртки, тримався рукою за дверцята авто й дивився не на мене, а кудись углиб подвір’я. Очі в нього бігали так, … Читати далі

– Ти знову куди тягнеш мітли та ганчірки, Вікторе? – сердито вигукнула Галина Петрівна, енергійно розмахуючи рушником біля ґанку сільської хати в мальовничому куточку Черкащини. – Я ж просила: хай ця міська гостя попрацює, руки в неї м’які, от хай і вкалує на будові. А як закінчить ванну кімнату – одразу ми її на поріг … Читати далі

Лавка біля хвіртки була старою, ще батьковою. Він зробив її ще тоді, коли обидві дочки ходили до школи. Дошки потемніли, на одній з них хтось колись видряпав цвяхом літери, які давно стерлися. Саме на цю лавку Галина поклала декілька купюр, навіть не рахуючи. Вона не хотіла давати їх Марті в руки, ніби гроші були чимось … Читати далі