– Женя. Я хочу на свій день народження запросити лише моїх родичів. – Як це? Мої завжди раді відвідати нас. Що тебе не влаштовує? Ти це, Катерино, кинь. Мої мають бути! – А чому ти не покликав моїх на свій день народження? А на свята? Вони також хочуть спілкування зі мною! Всім разом було б […]
А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого, – додав він і кудись пішов. Я розкладала речі з сумок, бо лише вранці переступила поріг рідного дому, але в душі моїй не було радості, яка завжди була присутня, коли я приїжджала додому. Цього разу у мене була така дилема, що я просто не знала, що мені робити. Я зрозуміла, що у мого чоловіка на стороні є дитина
– А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого, – додав він і кудись пішов. Я розкладала речі з сумок, бо лише вранці переступила […]
Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в квартал, приносив гроші, які син Василини передавав їй з Америки. На картку скидати гроші було незручно, бо найближчий банкомат аж в райцентрі. А Михайло все життя пропрацював на пошті, він в тому розуміється, тому син передавав гроші йому, а він вже заносив їх Василині
– Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в квартал, приносив гроші, які син Василини передавав їй з Америки. На картку скидати гроші було […]
– Що означає, сама плати? – Здивовано запитала Наталка. – Ну, ти ж працюєш, як і я? Ти поїла замовлені страви, як і я? У тебе, як і в мене, дві руки, й дві ноги? Чому я маю за тебе платити? – Запитав Сергій, риючись у гаманці
Що означає, сама плати? – Посмішка на обличчі Наталки, що сиділа по той бік столу, танула на очах. – Ну, ти ж працюєш, як і я. Ти поїла замовлені страви, як і я? У тебе, як і в мене, дві руки, й дві ноги. Чому я маю за тебе платити? – Запитав Сергій, риючись у […]
– Нічого, – відповіла Валентина Сергіївна, – Тепер уже нічого. Ти зробила свій вибір. Сама вибрала самотність замість сім’ї, гординю замість любові
– Максиме, я категорично проти цього свята, – Катя складала дитячі речі в шафу, старанно уникаючи погляду чоловіка, – Ти ж знаєш, як твоя мати до нас ставиться. – Катерино, це ювілей. Шістдесят років – дата серйозна, – Максим присів на край ліжка, – Незручно не прийти. – Незручно? – Катерина розвернулася до чоловіка, – […]
— Чим тобі наш будинок не догодив!? – кричала вона. – Я скоро піду у вічність і все тобі залишиться. — Мамо, припини, – посміхнувся Ігор. – Не треба тобі ще на той світ, встигнеш. — Це життя, – зітхала жінка, театрально прикриваючи очі. — Добре, коли це «життя» з тобою трапиться, я повернуся сюди. Свій будинок Тетянці віддам. Євгенія Миколаївна закипіла. Тетянці?! Людченій доньці?! Будинок, який її син… своїми руками?! Не бути цьому
— Нікуди ти не дінешся, – уїдливо додала Людмила. – Буде дитина на зло тобі! Ігор почервонів і сховав гроші в кишеню. Він хотів оплатити вирішення “проблеми”, але після заяв Люди, пропонувати таке не став. Тетянка зʼявилася на світ навесні. Вона майже не плакала, добре їла, швидко засинала. Ідеальна дитина. Щічки рожеві, вага в нормі. […]
– Та й ти теж давай-но виходь на роботу! Не принцеса. І Ксюшка вже велика, у садок віддаси, – невдоволено відповів чоловік
– Немає у мене більше грошей для вас! Нема! І Аліночці своїй передай – крамничка закрита! – як грім серед ясного неба пролунали слова матері. – Мамо, та ти що? Як же так? Ти не розумієш, нам кредити платити треба. Ми й так уже прострочили, – намагався розжалобити Інесу Павлівну Артем. – І що? Платіть. […]
– Мамо, я щось не розумію… Який ще спадкоємець може претендувати на татову квартиру, якщо, крім нас, з тобою в нього нікого не було? Чи я чогось не знаю?- Марина з подивом подивилася на матір
– Мамо, я щось не розумію… Який ще спадкоємець може претендувати на татову квартиру, якщо, крім нас, з тобою в нього нікого не було? – Марина з подивом подивилася на стару фотографію, де вони з батьками відпочивали біля озера. …Мама, тато і вона… Як же це було чудово. Ще зовсім нещодавно їй навіть на думку […]
Зустрів колишню дружину, і мало не позеленів від заздрощів
Олег зачинив холодильник так, що полиці всередині затремтіли. Один із магнітиків із глухим стукотом упав на підлогу. Олена стояла навпроти нього, бліда, зі стиснутими кулаками. – Все? Полегшало? – Видихнула вона, задравши підборіддя. – Та ти мене дістала, – голос Олега зірвався, хоч він і намагався говорити тихіше. – Що за життя у нас, га? […]
Наступного ранку, не дочекавшись якихось пояснень, я вирішила поговорити з мамою. Вона якраз була в саду, обрізала троянди. Я підійшла ближче, тримаючи телефон із тими ж фотографіями
– Хто це на фото, тату? – запитала я, тримаючи телефон так, щоб усі за столом бачили зображення. Вечеря, що тільки-но почалася, зупинилася в очікування продовження. Батько мовчки дивився на екран. Мама мовчала з ложкою в руці, а сестра Юля кинула на мене переляканий погляд. – Це що за сцени? – я не стримувалась, в […]