– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. – Ось мільйон гривень! Розлучайся з Оленкою і зникни з нашого життя. Назавжди! Я мовчки дивився то на гроші, то на нього, не в змозі повірити у те, […]
– Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. […]
– Мамо, знайомся, це Віра, моя наречена, ми одружуємося, мамо! Людмила Василівна дивилася на дівчину, дааа, несподівано. Де Віталик і де дівчата, вірніше – дівчина, та ще й така. Красива, довгонога, волосся до пояса, очі розкосі, зелені, чаклунські. Розсип легкого ластовиння, зовсім непомітного, трохи повні губи. Щось темниш ти дівка, – подумала Людмила Василівна, переводячи […]
Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, — задумливо провела пальцем по краю зразка. Орест відірвався від ноутбука й кинув короткий погляд: — […]
– Здрастуйте, мамо, а ми до вас на сніданок! – заявив зять. Настя та Тимофій одружилися два місяці тому. Ні ті, ні інші батьки не могли допомогти молодятам з розв’язанням квартирного питання, тому вони орендували собі невелику студію і щасливо зажили. Оскільки вони були ще молоді – Насті нещодавно виповнилося двадцять два роки, Тимофію – […]
– Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм, – плакала на весь голос п’ятирічна Настя, чіпляючись за мамину руку. Але Олеся, стиснувши зуби, затьмареним поглядом з ненавистю дивилася на дочку. Вона відчепила її руку і з усієї сили штовхнула до батька. Не втримавши рівноваги, Настя впала, але одразу схопилася і підбігла до матері. Схопившись за […]
“-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не подавай, бо заберу половину будинку! Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він. Чоловік озирнувся. Таке знайоме і водночас забуте місце. Потрібно подумати, де зупинитися. Йти одразу до Рити […]
Суботній ранок застав Ларису біля вікна кухні. Вона механічно помішувала каву і дивилася на дитячий майданчик. Малюки каталися з гірки, мами сиділи на лавочках, базікали. А у неї вдома — тиша. Три роки минуло з того моменту, як Андрій пішов. Сказав, що «не готовий до серйозних стосунків». Через місяць одружився з сусідкою з першого поверху. […]
– Ким-ким вона тобі доводиться? – перепитала Даша про всяк випадок. – Троюрідною сестрою, – терпляче повторив Ілля. – І чому твоїй троюрідній сестрі так вже необхідно місяць тинятися у нас? – Дашенька, я ж сказав: вона дитину в лікарню кладе, на операцію. Малий буде лікуватися, гроші його батько, Катькин чоловік, надішле, але жити ж […]
Я стояла біля підніжжя ґанку батьківського дому, тремтячи у пальті з секонд-хенду, яке обрала з точністю досвідченої акторки. Ґудзики були різні, поділ трохи розтріпаний — ідеальний образ для ролі «невдахи». В руках я стискала сумку, яка сама по собі була трагедією: облізлі кути й заїджена блискавка. Це був мій щит і мій костюм. Усередині дому […]