“– Ви така меркантильна! Кожен переказ рахуєте! Хіба я вам мало добра робила? Згадайте, як я позичала вам гроші на хліб! – Почала обурюватися невістка. – Я потім віддала тобі ці п’ятдесят гривень! Марія Андріївна завжди намагалася допомогти своєму єдиному… Продовжити читання →

“Ця історія почалася давно Марійка з Оленкою дружили з дитсадка. Коли вони стали старшими, то навіть одягалися однаково, й одягом мінялися. Усю школу дружили, а потім пішли вчитися в одному місті. Марійка на лікарку, а Оленка на вчительку. Зустрічалися часто…. Продовжити читання →

Валентина Петрівна поставила кухоль чаю перед невісткою і сіла навпроти. Вже кілька місяців вони мешкали удвох у двокімнатній квартирі майже в центрі міста – син Ігор поїхав у тривале відрядження, а молода дружина Ксенія залишилася зі свекрухою. – Валентино Петрівно,… Продовжити читання →

“– Ні, Дімо, пізно! Або ми живемо окремо, або не живемо разом взагалі, – Катя зітхнула. – Мені набридло чекати, коли твоя мати зволить віддати нам твою квартиру. – Коли твоя сестра порозумнішає і припинить ритися в моїй сумці. За… Продовжити читання →

“– Слухай, Валентино, якщо тобі нудно жити, і Оля моя так сильно подобається, можеш її запросити до себе, а мене моє самотнє життя повністю влаштовує. Звикла бути одна, розумієш? – Ех, не жалієш ти нікого, Раїсо – Така гарна дівчинка… Продовжити читання →

“– А хто батько? – А хто ж його знає? Лариска від одного, Вєрка від іншого, ніхто ніколи й не бачив Катерину з чоловіком. Може сільські, а може й міські. Не від святого ж духу понесла. Рано, чи пізно, –… Продовжити читання →

 “– Подарували сестрі дачу – мене навіть на новосілля не покликали! Несправедливо? Так! Я знайшла спосіб, як все виправити Олена різала хліб на сніданок, коли на екрані телефону випливло повідомлення. Катя відмітила її на фотографії. Ніж завмер у повітрі. На… Продовжити читання →

– Збирай манатки і йди! Я знайшов іншу! Геннадій шпурнув ключі на комод так, що забряжчала їхня весільна фотографія. П’ятнадцять років тому вона думала, що виходить заміж за принца. Зараз дивилася на червоне обличчя чоловіка і чула відлуння вчорашньої розмови… Продовжити читання →

 “– У мене зникла іскра. Більше немає… Більше нема того, що було раніше… Пристрасть, емоції, все це в минулому. А зараз – брудний посуд, борщі, фільм в суботній вечір і дача на свята… Набридло! Людмила прийшла додому пізно. Вона роззулася… Продовжити читання →

“– Мамо, знайомся, це Карина, вона буде тепер з тобою жити! – не переступаючи порога, сказав син. – Синку, а чому ця дівчина буде зі мною жити? Я не розумію! – Тому, мамо, що в тебе порожні дві кімнати, а… Продовжити читання →