– Твоя мама може і в літній кухні пожити, – каже Лариса, моя невістка. – Я не можу їй цього сказати. Вона ж образиться, – проситься мій син Іван. – Нічого тобі не можна довірити, – каже невістка. – Тоді я сама спробую її переконати, думаю, що мені вдасться, адже ми з нею як-не-як подруги, […]
Не рідна вона їм, цим п’ятьом… А хіба скажеш….
У Єгора не стало дружини. Так і не змогла відійти від останніх пологів. Тут хоч журись, хоч не журись, та п’ятеро хлопців залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллюші – сім. Близнюкам Сашку та Льоші по чотири. І молодшій лише три місяці, Оленці, донечці довгоочікуваної… Ніколи сумувати, коли діти їсти просять. А покладе всіх, опівночі сидить на […]
– Рідна земля сили дає, а чужа лише забирає! – тихо сказала баба Віра, прощаючись з Галею. – Прощавай, не побачимось ми більше…
Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було поспати довше – чоловік нею опікувався, не хотів, щоб дружина працювала. А вона й не […]
Пізно, третя година ночі. Сидимо з другом в машині, раптом стук у вікно. Я це запам’ятаю на все життя
Я на все життя запам’ятаю емоції, які прокинулися в мені, коли я дивився в слід цим двом «жебpaкам». Глибока ніч. Ми з другом сидимо в машині, їмо гамбургери і картоплю з Макдональдса. Тут у вікно хтось несміливо постукав. Відкриваю. стоїть мужичок, на вигляд явно з села, а позаду нього біля картатих сумок пацан років 10-ти. […]
В автобус зайшов молодий хлопчина у якого задзвенів мобільний, за хвилину жінки плакали
Заходить молодий хлопець. В цивільному. З дорожньою сумкою, з якої ледь-ледь виглядала військова форма. Голосно вітається. Люди здивовано переглядуються. Сідає біля вікна. А очі, очі неймовірно світяться щастям. Спостерігаю. За кілька хвилин задзвонив телефон. І тут цей мандрівник говорить: Маршрутка завмерла в очікуванні. — Мам, ти чуєш, не плач?! Мам, я приїхав, чуєш! Я вже […]
“Та не відпустка це, тату. Хочу останні свої дні побути з вами і своїми дітками. Надихатися цією весною”: Від стpaшної звістки батько, здавалося, постарів на років десять
Світлана давно не була в селі. Все турботи та робота безкінечна, що ж поробиш – щоб вижити в сьогоднішній суєті, доводиться працювати без відпочинку. В батьківському домі пахне спокоєм і турботою. Мама старається щось смачненьке приготувати до приїзду єдиної доньки й онучат. Зустрічають завжди на шумному вокзалі своїх найдорожчих. Здалеку онучата впізнають дідуся з бабусею […]
Історія про вицвілу хустку, яка вражає своєю чуттєвістю до взаємовідносин між людьми
У залі засідань людей було зовсім мало. Увагу привертав кремезний чорнявий чоловік, який щось голосно пояснював своїй супутниці-блондинці, яскраво вбраній у все яскраве з охайним манікюром. Поруч тихенько й непомітно сиділа старша жіночка у вицвілій хустині. Усіх трьох об’єднувало одне прізвище – Федоренко. Трохи пізніше довідалась, що позивачка – жіночка у вицвілій хустині – мати, а […]
Сповідь: “Не хотіла, щоб Оксанка наробила в житті стільки дурниць, як її непутяща матір. -Не навчила розуму доньку, може, навчу внучку”
Коли ангели стають на коліна. Палажка, жартували в селі, у чотири ока пантрувала за внучкою. Була для цього причина. Не хотіла, щоб Оксанка наробила в житті стільки дурниць, як її непутяща матір. Ліда, Палажчина донька, після школи подалася на роботу до міста. Влаштувалася на завод. Коли приїжджала додому, хвалилася подружкам про міських хлопців, які набиваються у […]
Уляна забрала сина і виїхала в іншу область, а через півроку зателефонували з опіки, сталося cтpaшне
Женька зі своєю дружиною Уляною ніколи мирно не жили. Правда, дитину все-таки нажили. Ну, це справа нехитра. Дружина, звичайно, була чоловікові не рівня. Він з інтелігентної родини, освічений, з вищою освітою і вона, яка закінчила профтехучилище, дівчина. Але тоді, в молодості, кохання, а скоріше пристpaсть, стерла всі несхожості між ними. Напевно, даремно. Джерело. А сьогодні вони […]
– Чоловіка в тебе нема, дітей нема. Ти мені просто заздриш! – кричала на мене сестра, кидаючи ненависні та люті погляди
Ти мені просто заздриш! – кричала на мене сестра, кидаючи ненависні та люті погляди. – Чоловіка в тебе нема, дітей нема. То ти мене хочеш з моїм чоловіком розлучити. Я більше ніколи не хочу тебе бачити! А тим не менше, це були порожні слова. Бо свої погрози сестра навіть не намагалася здійснити. І вона й […]