Future Investments

– Віка, люба, послухай мене. Нам потрібна твоя допомога, ти це хоч розумієш? Потрібна допомога… – плакала мама. Вікторія замотала головою. – Ні, мамо, не розумію. У дядька Михайла є мати. Сестра. Чому вони його не доглядають? Чому я повинна? – Ну, Вікуля, ти ж знаєш, Тамара Іллівна хворіє, у неї тиск скаче, яка їй … Читати далі

Вітер на дев’ятнадцятому поверсі завжди мав свій голос: то тужно завивав, чіпляючись за арматуру, то бив по щоках різкими поривами. Ангеліна, висячи в страховці, методично замазувала міжпанельний шов. Робота була їй до душі: жорстка, така, що вимагала концентрації та повної відсутності страху перед прірвою під ногами. Герметик лягав рівно, руки в щільних рукавичках рухалися відточено. … Читати далі

Олена сиділа на кухні, стискаючи в руках порожню чашку. Минуло сорок днів, як не стало бабусі Марії — єдиної людини, яка була для неї цілим світом. Квартира дихала тишею, запахом лаванди та ліків, які бабуся пила останні місяці. Тишу розірвав різкий, вимогливий дзвінок у двері. Олена здригнулася. Вона нікого не чекала. На порозі стояла жінка … Читати далі

Останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що почуваюся не людиною… а гаманцем. Грошей всі хочуть, але ніхто не питає: «А тобі самій щось лишилося?» Я звикла. За двадцять два роки заробітків звикла, що моє життя — це валіза, нескінченна дорога і чужі доми. І гроші. Гроші, які я заробляю не для себе. … Читати далі

Роман не ночував удома з п’ятниці до неділі. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув. – Якщо любить, значить буде терпіти, – подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку. У квартирі було спокійно. Варя дивилася телевізор, а п’ятирічний син … Читати далі

— Значить, моя карта оплачує відпустку твоїй родині? — скипіла жінка, дізнавшись про гроші, які чоловік потай перевів свекрусі та сестрі. — Значить, моя карта оплачує відпустку твоїй родині? — Марина жбурнула банківську виписку прямо в обличчя чоловікові. — Сорок тисяч твоїй матері, двадцять — сестрі! А мені ти кажеш, що на нову пралку грошей … Читати далі

— Олеже, ми розлучаємося. Бізнес — навпіл, будинок — тобі, квартира — мені. І діти, звісно, залишаються зі мною. Твою нову пасію вони не сприймуть, а роль «недільної мами» я грати не збираюся. Ти сам обрав цей сценарій, тож тепер не скаржся на фінал, — Надя говорила це з таким крижаним спокоєм, що в офісі, … Читати далі

Травень у Полтаві — це особливий час. Місто, що взимку здається сонним і трохи провінційним, навесні вибухає таким розмаїттям зелені, що пагорби над Ворсклою стають схожими на величезні смарагдові хвилі. Повітря гусне від аромату бузку, а старі каштани на Жовтневій вулиці розпускають свої білі свічки, ніби готуючись до великого свята. У квартирі Оксани та Андрія, … Читати далі

— Два вечори на тиждень, Микито! Усього два вечори я просила для себе! — Катя жбурнула мокрий рушник у кошик з білизною. — І ти протримався цілих три тижні! — А що я такого зробив? Пішов із Дімкою в бар, подумаєш! — Микита демонстративно гортав стрічку в телефоні, навіть не вшанувавши дружину поглядом. — У … Читати далі

— Вибач, Олено, я йду. Зустрів іншу. Вона дасть мені те, чого не змогла ти, — вона вже на четвертому місяці, буде син. Тільки давай без сцен, пакувати речі й так важко, — Іван кинув ці слова через плече, немов непотрібний чек із супермаркету. Він зачинив двері, забравши з собою шість років її життя, надій … Читати далі