Future Investments

Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно під цим пильним поглядом, що, розплатившись на касі, вона метушливо закинула продукти до пакета і майже бігом кинулася з супермаркету. Але погляд не відпускав. Навіть коли … Читати далі

– Маму ми забираємо з собою, до речі… – додав він між двома ковтками чаю, порушуючи тишу, яка панувала в їхньому купе весь ранок. Сказав це буденно і просто, наче вони давно обговорили це питання і дійшли одностайного рішення, а тепер він просто нагадував їй про це. Ніна, яка в цей момент готувала бутерброди, спочатку … Читати далі

Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там … Читати далі

– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий, нервовий! – вимовляв Ілля. – Тобі дзвоню – слухавку не береш. У чому річ?! Я втомлено опустилася на банкетку в передпокої, не в змозі навіть відповідати на … Читати далі

— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно. — У моїй квартирі? Яку мені батько залишив? — Припини, Катя. Десять років ми тебе виховували, годували. Пора повертати борги. — Борги? — я стиснула в руках батьківську … Читати далі

— Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири. Вже рік тому, до вашої першої критики на адресу моєї дочки, ми оформили дарчу. Квартира належить Каті. І вона має право в будь-який момент вам про це повідомити. Але якщо не зробила цього, значить не вважала за необхідне… …Катя та … Читати далі

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. — Зараз, Анна Львівна. Молода симпатична медсестра встала з-за столу, відчинила двері кабінету і виглянула в коридор. Тераси, газони й сади — Нікого більше немає, Анна Львівна. І за записом всі пройшли, я перевірила, — посміхнувшись, … Читати далі

Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти. Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять — вчиться в університеті. Квартира здавалася величезною і незатишною без їхнього сміху, без постійної метушні, без гори підручників на столі. Багато років тому, коли народився Міша, вона залишила … Читати далі

Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру. — Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися. Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала їй ключі від квартири. — Ти знаєш, що в житті трапляється всяке. І що все … Читати далі

— Мамо, твій чоловік до мене чіпляється…, — прошепотіла Ірочка мамі на кухні, коли вітчим вийшов. — Що ти вигадуєш! Так і хочеш нас посварити. Якщо Олег дізнається, що ти вигадуєш, збере речі і піде. Вперше в житті вдалося влаштувати особисте життя, пораділа б за матір. Олег ставиться до тебе, як до рідної дочки. Матеріально … Читати далі