– Ваш чоловік – батько моєї дитини! З такими словами до Христини, що мирно обідала, підійшла незнайома жінка. Безцеремонно вмостившись навпроти, ця жінка стала чекати хоч якоїсь реакції на свої слова. – І скільки років вашому малюкові? – Абсолютно спокійно, ніби це повсякденна ситуація і їй це щодня говорять, відповіла дівчина. – Вісім, – невдоволено […]
Бабо Алло! — вигукнув Матвій. — Хто вам дозволив тримати вовка в селі?
— Бабо Алло! — вигукнув Матвій. — Хто вам дозволив тримати вовка в селі? Алла Степанівна гірко заплакала, побачивши зруйнований паркан. Вона вже не раз підпирала його дошками та лагодила трухляві стовпчики, сподіваючись, що огорожа протримається, поки вона збере достатньо грошей зі своєї маленької пенсії. Але не судилося! Паркан упав. Вже десять років Алла справлялася […]
До матері з запізненням…
– Андрію, а твоєї матері Марії вже немає в живих… – Як це? – Три місяці вже, – а потім метушливо виправдовуючись, – ми дзвонили, але в тебе, мабуть, номер новий. Телеграму відправляли. Знайти не могли, розумієш? – І твоїй дружині дзвонили колишній. І вона не додзвонилася. Ось Микола Зимін допоміг, він, виявляється, в органах. […]
— Може, все-таки завтра поїдемо? — Ольга з тугою дивилася на градусник за вікном. — Такий мороз.
— Може, все-таки завтра поїдемо? — Ольга з тугою дивилася на градусник за вікном. — Такий мороз. — Завтра буде ще холодніше, — Олександр уже натягував куртку. — Ти ж чула прогноз? До мінус тридцяти обіцяють. Та й холодильник у нас зовсім порожній. Ольга зітхнула. Дійсно, тягнути більше нікуди — остання пачка макаронів самотньо лежала […]
– Кохаєш, кажеш? – Андрій примружився і оголив передні зуби. – А сказала, що заміж виходиш? Збрехала, чи що
Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи що? Сьогодні ввечері заїду. Що значить, куди? До тебе, зрозуміло. Куди ще я можу заїхати, […]
– Ну що, догралася? Тепер будеш лікті кусати, та пізно. Дітей без батька залишила, а все через твій поганий характер
– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає. Сам-то в скарбничку нічого не кладе! Лариса зібрала всі гроші, згорнула їх і […]
– Я знову в положенні, – радісно оголосила Женя батькам за сніданком. – Позбавлятися не буду, адже діти – це таке щастя! – Що означає в положенні, – подавився яєчнею Максим Миколайович. – Женю, у тебе перша дитина росте без батька, і на нашому повному утриманні. Куди ще другу
– Я знову в положенні, – радісно оголосила Женя батькам за сніданком. – Позбавлятися не буду, адже діти – це таке щастя! – Що означає в положенні, – подавився яєчнею Максим Миколайович. – Женю, у тебе перша дитина росте без батька, і на нашому повному утриманні. Куди ще другу? – І що ти пропонуєш? – […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"7b75a15aa22dd710a39547601d299af5","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"b9ded0b9d58b6df9d178437203c52ad0e838d53aced3d520953c3d0f52a59b1bc8da585fe250f8ab66ee4a658af9f819bb6bd13bd2fe47060fe5129918e842cc"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"d7d4d7cb5e42ea6dfc7f8d38d5acdc318a8290d8ebc7aff5c713e484784afa5963660dec1c5f3f8179b032e67ac1cd421f1f75f4fb1f96c598e021b5023e7317"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"ef109434ffcddefacfeabd606e928e64e9e843c6fe720a6391fabe6647f997e4"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"7b75a15aa22dd710a39547601d299af5","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"0c72f5926ac270e3a4ae8ee045305e9738560b17f668094cebe7666f07fa047aebfa41061d1577c6eb66cfba6cbc56dd81c8db9511940fcfade2b7103af1004b"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"3b706e331ecd1b9431ca83d4e2c5bfbd5bc264d6e44a9b2419024f7b69a23e520a2d8763535da130679781f0f70cb045c6a9636e72eeb4474067dff9ce1a2abe"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"ef109434ffcddefacfeabd606e928e64e9e843c6fe720a6391fabe6647f997e4"}]}}"}}
Я зайшла в квартиру в піднесеному настрої. В руках — коробка з тортом, купленим спеціально для мами і Бориса.
Я зайшла в квартиру в піднесеному настрої. В руках — коробка з тортом, купленим спеціально для мами і Бориса. З глибини квартири доносилася музика, а під неї — приглушені голоси. Моє ім’я, вимовлене вітчимом, змусило мене завмерти в коридорі. — Скільки ще мені доведеться терпіти твою Ксюшу? — голос Бориса звучав роздратовано. — Вона мені […]
— А що? Ти навіть нічого не приготувала? Ні салатика, ні мʼяска? Навіть елементарно чаю не заварила? Ти ж у нас господиня, Оленко! Свекруха тут же вставила свої «п’ять копійок»: — Я, звісно, все розумію, але ми ж не чужі люди. У такий день можна було б і постаратися, порадувати близьких. Жінка має бути гостинною, навіть якщо не чекала
Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки рахувала чи старості боялася — зовсім ні. Мене виснажувала сама оця примусова радість. Очікування всіх навколо, що ти маєш обов’язково бути «душею компанії», накрити стіл так, щоб ніжки в нього підгиналися, і сяяти посмішкою, навіть якщо на душі коти шкребуть […]
– Могла б і подарувати нам ті п’ять тисяч, не обов’язково вимагати борг, – пробурчав Павло. – Ну, вибач, після того, як ти моїй мамі на ювілей мітлу подарував…
– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені, то й тобі. Пашо, відірвись ти від свого матчу, чи тобі телевізор дорожче – чуєш? – Чую, зрозумів, віддам їй п’ять тисяч, нехай забирає! Де вони лежать? […]