– Маріє, ти знову затримуєшся? – голос свекра, мого начальника, звучав роздратовано. – У нас терміни горять, а ти завжди зі своїми дітьми! Я стиснула зуби. Це був уже третій вечір поспіль, коли я залишалася в офісі допізна. Мої діти, п’ятирічна Ліза, та восьмирічний Мишко, чекали мене вдома з бабусею-сусідкою, яка погодилася посидіти з ними. […]
— Може, поговоримо з Антоном утрьох? — запропонувала Христина, явно не збираючись відступати. — Я впевнена, ми знайдемо компроміс. Може, ми навіть скинемося на оренду більшої квартири, га? Лесі стало зле. Типова тактика Христини — спочатку попросити прихистити на кілька днів, а потім висунути ідею жити разом на постійній основі. Ні вже.
— Я тобі вже сказала і більше повторювати не збираюся! Твоя сестра зі своїм хлопцем у нас тиждень жити не будуть! — Леся відвернулася від чоловіка і продовжила розставляти на полиці в дитячій кімнаті м’які іграшки. — Лесю, ну що ти як кам’яна стіна? — Антон притулився до дверного косяка, спостерігаючи за тим, як дружина […]
— А в мене сьогодні день народження, уявляєте? Для мене, мабуть, погодка на замовлення! А сусід раптом зрадів: — Та що ви? Так я зараз піонів вам принесу, у мене піони шикарні, але порадувати нікого
Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же це так швидко?! Син Кирило до неї цими вихідними не приїде, він у відрядженні. Невістка Лілія з дітьми вдома, онучка Маргоша з радістю б до бабусі приїхала, […]
Коли дійшла черга ділити майно, Марія без роздумів все дочці віддала. – Та вона ж одна… з малою на руках лишилась. А ти, Іване, маєш усе – дім, техніку, господарку. Ти сильний, ти справишся. А їй треба трохи підмоги. Марія справді майже все віддала дочці: і хату свою, і землю під нею, і навіть частину заощаджень, які складала на “старість”. Коли Ліля втекла від чоловіка з маленькою донькою, мати пригорнула їх до себе, годувала, поїла, відкладала для внучки по копійці. Іван тоді трохи віддалився. Приїздив рідше, говорив коротко
Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка Ліля були сенсом її життя. Але якось так склалося, що любов її була нерівною. Ні, не в тому сенсі, що одного більше, а іншого менше. Просто Ліля […]
— У вас багато рідні — хай хтось із них і повзає по грядках. З мене досить, — сказала Олена, підводячись із-за столу
Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! — голос свекрухи звучав бадьоро і не терпів заперечень. — Уся родина буде. Відпочинемо на природі, подихаємо свіжим повітрям. Олена поглянула на чоловіка, який лежав […]
– А ми хто, по-твоєму? Кошенята, яких можна викинути геть? – Ви гості, які забули, що настав час додому! – Роздратовано гаркнула сестра
– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала шурупокрут, не зважаючи на верески. Старий замок з неприємним скреготом піддавався, шурупи вилітали один за одним. – Варя, йди геть, – спокійно, але твердо промовила Марія, не підводячи голови. – Не заважай. – Не заважати? […]
— Синку, так у нас немає, напевно, — відповіла Ніна Іванівна, подивившись на дочку. — Є у нас, — Наталка поплескала маму по руці, — не хвилюйся! — Ви мене, прямо, врятували! — Вітя з полегшенням зітхнув. — Ні! — твердо сказала Наталка. — Рятуватися ти сам будеш.
— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко, а для мене розкладачку якусь знайди! — незадоволено сказала Наталка. — Розкладачок не тримаємо, а […]
— Сергію! Як ти можеш так! Ну добре, Світлану з дітьми виганяти. Але мене? Я ж мати! — І що? Це дає вам право жити у нас без дозволу? — Я допомагаю! Готую, прибираю! — Ми не просили! Ми взагалі нікого не просили приїжджати! З веранди ввалилася подруга матері Ірини, тітка Люся. Напідпитку, ще й з розмазаною помадою.
— Іро! Ірино, ти де?! — Сергій увірвався в спальню, ледь не збивши з ніг племінника, який тягнув мокрий рушник через весь будинок.— Це нестерпно! Ірина сиділа на ліжку, закривши обличчя руками. У сусідній кімнаті кричали діти сестри, на кухні теща щось смажила, створюючи пекельний дим, а з веранди доносився голосний сміх подруги матері та […]
-Сиди вже, допомагати вона буде! Ти хоч себе забезпеч, а онуку ми з дідом самі вигодуємо
Катюша Стародуб, учениця 5-го класу, рано вранці йшла по засніженій сільській дорозі до школи і тихо плакала. Ну чому все так? Всі її однокласники живуть з батьками, з мамою і татом, а вона, Катя, живе з бабусею і дідусем, а маму бачить дуже рідко. Ні, бабусю Катя теж дуже любить, вона, бабуся, дуже хороша, добра […]
— Говорив. І зараз скажу! Шуба за дев’яносто дві тисячі для нас недозволена розкіш! — А будинок в якомусь селі, значить, дозволена? — А будинок, як ти висловилася, в якомусь селі, моя подяка мамі за всі їх клопоти! Все, закрили тему! До них вже підходила мама і Олені довелося замовкнути, хоча вона вирішила для себе, що просто так це не залишить.
— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили вас сюди пожити. — Як пожити? Я думала, це мій будинок. Планувала переїжджати на постійне проживання. Навіть оплатила новий дах, старий трохи протікав… — Дуже просто. Ми з Кирилом все обговорили заздалегідь. Бачите, грошей у нас не так багато, а дачу […]