– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор просто забував про моє свято. Згадував лише тоді, коли приходив додому, а на столі його […]
Ваську вигнали. Знову. Третій раз за його коротке життя. Не щастило йому якось
Ваську вигнали. Знову. Третій раз за його коротке життя. Не щастило йому якось. Лише рік виповнився, а вже з трьох родин викинули. Ну як викинули. Спершу його передавали з рук до рук. А потім. Потім просто винесли надвір і відійшовши трохи далі від будинку. Опустили в бак для сміття і втекли. Щоб він не міг […]
Про що мріє теща…
Борис зайшов додому. У квартирі галас, дитячі крики. Ну, це й зрозуміло. Удома два п’ятирічних сини. Ігор та Ілля – двійнята, тож спокою від них немає. – Тату! – кинулися до нього. Батько подав пакет із продуктами: – Несіть на кухню! Ті схопили й за хвилину радісні крики лунали вже з кухні. З кімнати вийшла […]
– Ти маєш написати заповіт та залишити все своє майно племінникам – Глібу та Даші, – незворушно сказала мама
Сьогодні, виїжджаючи з паркування біля свого офісу, Світлана повернула не праворуч, як завжди, коли їхала додому, а ліворуч – мати веліла заїхати до них для важливої розмови. Про що буде ця «важлива» розмова, Світлана приблизно здогадувалася: мама вимагатиме купити їм із батьком путівки до санаторію, або сплатити черговий візит до стоматолога. Причому, саме вимагатиме: мама […]
— Чого не їси? — Запитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла у рисі. – Охолоне ж. — Та ось мені цікаво стало, що буде, якщо твій рис використати замість плиткового клею, — задумливо промовив він
— Чого не їси? — Запитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла у рисі. – Охолоне ж. — Та ось мені цікаво стало, що буде, якщо твій рис використати замість плиткового клею, — задумливо промовив він. — Васю, ти знову? — у руках дружини з’явився рушник, який вона завжди кидала […]
В той день Петрунелія вирішила не сідати в автобус, а пройтися пішки. Їй треба було освіжити голову і все обдумати. Сума і справді для неї була величезною, але дівчина вирізнялася впертим характером, і була не з тих, хто звик здаватися. Мама була для Петрунелії єдиною рідною людиною. Батька свого вона не знала, мама народила її, що називається, «для себе», у віці майже 40 років. Єдине, що було відомо дівчині, що цей чоловік був одружений, з сімʼї йти, очевидно, не збирався, і мав ім’я Петро, в честь нього мама і назвала її цим дивним, і зовсім не жіночим, як їй завжди здавалося, іменем
– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка. – Зачекай, мамо, я зараз, – Петрунелія ніжно подивилася на маму і попрямувала в ординаторську. – Надія є, але потрібні гроші, – сказав лікар і опустив очі. Коли Петрунелія побачила, скільки коштуватиме мамине лікування, вона […]
У нас вдома свекруха відчувала себе зайвою. Вона боялася зайвий раз вийти з кімнати, поїсти її доводилося витягувати мало не силою. Тамара Михайлівна – інтелігентна скромна жінка
– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт. Рідна дочка залишила її практично на вулиці. Коли ми з чоловіком купили свекрусі невеличкий будинок – дочка знову з’явилася в її житті. Не розумію, як можна так чинити Так вийшло, що мама чоловіка у свій час жила з нами. Її старша […]
– Аліно, загалом, батьки просили, щоб ми дітей Віктора усиновили
Аліна та Семен щойно повернулися додому з невеликого села, куди вони їздили на день народження батька Семена. Настрій у Аліни після цієї поїздки, як завжди, був не дуже добрий. Так вийшло, що вся рідня чоловіка жила у селі, і лише Семен, закінчивши університет, залишився у місті. Там же він зустрів Аліну – студентку юридичного факультету. […]
Федір Тимофійович прокинувся вранці й відчув, що поряд хтось лежить. Розплющив очі й мимоволі посміхнувся. Правнук, поклавши йому голову на руку, спав поруч. Згадав, що вчора сталося, і так радісно стало на серці
Дочка зайшла до квартири з двома сумками, похмуро опустивши голову. Поруч стояв онук із пакетами в руках: – Що й цей тебе вигнав? – зло запитала Жанна Федорівна. – Та ну його! – Марино, тобі вже тридцять, а ти, як була недолугою, так і залишилася. – Мамо, ну, що ти одразу? – Ти хоч би […]
– Ніно Петрівно, я більше не приїду до вас на дачу! Двадцять років я вислуховувала ваші зауваження, витрачала всі вихідні та відпустки на роботу у вашому городі. Більше не буду! – Відрізала невістка
Людмила дивилася у вікно, спостерігаючи, як миготять за склом знайомі краєвиди дорогою на дачу до свекрухи. Двадцять років вона їздила цим маршрутом кожні вихідні з травня по жовтень. Двадцять років вимушеного відпочинку, який більше нагадував каторгу. – Людо, ти взяла насіння? – спитав Віктор, не відриваючи погляду від дороги. – Так, як завжди, все взяла, […]