Future Investments

— Ти знову за своє, Ірино? Тобі обов’язково треба влаштовувати мені цей допит просто з порога, поки я навіть куртку не встиг зняти? — у голосі Сергія бриніли явне роздратування, образа і втому, змішані з претензією. Він стояв у вузькому передпокої нашої київської квартири, витрушував пил із взуття об килимок і розмахував шкіряною папкою для … Читати далі

Галина стояла біля довгого стола в холодному складі під Любліном і перекладала моркву з великого ящика в менші. Руки робили це самі, без неї. Шостий рік поспіль вони тримали один і той самий ритм: взяти, оглянути, покласти, взяти, оглянути, покласти. Телефон завібрував у кишені фартуха якраз під кінець зміни. Вона глянула на екран і зітхнула. … Читати далі

Повернувшись додому після дванадцятигодинної зміни на заводі, я мріяв лише про одне — обійняти дружину, яка носила мою дитину, повечеряти й нарешті відчути, що вдома мене люблять. Але, відчинивши двері, я ніби потрапив у чужу квартиру. З вітальні долинали гучний сміх, дзенькіт келихів і музика. За великим столом сиділи моя мати Валентина Петрівна й три … Читати далі

У мальовничому селі, що простяглося над широкою річковою долиною, родину Шевченків усі вважали зразком господарності. Олег був чоловіком дужим, із широкими плечима та важкими, мозолястими руками, якими, здавалося, можна було б і залізо зігнути. За що б він не взявся — усе в нього спорилося й ладналося. Подвір’я завжди блищало чистотою, дерев’яна огорожа стояла рівно, … Читати далі

— Мамо, я ж просила тебе не втручатися! Ти розумієш, як це виглядає? — Олена говорила тихо, але її чули всі, хто стояв біля столу із закусками: запрошені партнери, спеціалісти та наречений, Дмитро. По центру столу красувався логотип нової творчої студії для дитячих занять та сімейних майстер-класів. — Мене запитали, хто допомагав із ремонтом, — … Читати далі

— Катерино, тільки не починай зараз, добре? Я вже все вирішив. Ці слова Андрія влетіли на кухню разом із ним самим, різко порушивши вечірню тишу. Ірина, втомлена після роботи, саме перевертала котлети на розпеченій пательні. Навколо піднімалася пара, в каструлі булькала картопля, а на столі чекали свого часу розрізаний огірок і хліб, намазаний маслом. Вона … Читати далі

– Маріє, а де лежанка Рижика? – Галина поставила плетений кошик із пізньою антоновкою на підлогу біля комода. Вона окинула поглядом передпокій. У кутку шість років без змін стояли дві керамічні миски та пухнастий будиночок. Тепер там сяяв високий взуттєвий стелаж. На полицях у три ряди рівно стояли начищені черевики та кросівки зятя. Зазвичай рудий … Читати далі

Олег влетів до квартири й, навіть не знявши куртки, на ходу кинув: «У суботу до п’ятої будь готова. А ще краще — приїдь до моїх батьків раніше. Мамі сама не впорається: треба допомогти із салатами, гарячим і накрити стіл». У його словах звучав не проханння, а прямий наказ. Марина повільно повернулася до нього. У голосі … Читати далі

— Мамо, тільки не кричи, ми з Катериною вже все розпланували до останньої дрібниці! — Артем рвучко влетів у вузький передпокій панельної трикімнатної квартири, і в тісному просторі одразу змішався запах солодкуватого парфуму з вологим вуличним повітрям. — Цього року вже їдемо до тебе на дачу. Усе чітко, по графіку, як у найкращих аптеках. Він … Читати далі

Богдан сказав це за вечерею, між другою чашкою чаю і шматком яблучного пирога, ніби повідомляв щось буденне. – Ми з Соломією вирішили одружитися. Галина Петрівна завмерла з виделкою в руці. Василь Іванович поставив чашку на стіл так обережно, наче вона могла розсипатися від одного необережного руху. – Ти серйозно? – перепитала вона. – Мамо, ми … Читати далі