Зібралися кілька жаб і розговорилися:
– Як шкода, що ми живемо в такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! – Проквакала одна жаба.
– А я чула, що в горах є відмінне місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, – мрійливо проквакала друга жаба.
– А вам-то що з цього? – Огризнулася велика жаба. – Все одно вам туди ніколи не дістатися!
– Чому не дістатися? Ми жаби можемо все! Правда, друзі? – Сказала жаба-мрійниця і додала, – давайте доведемо цієї цинічній жабі, що ми зможемо перебратися в гори!
– Давайте! Давайте! Переберемося у великий чистий ставок! – Заквакали всі жаби в один голос.
Так вони почали збиратися в дорогу. А стара жаба розповіла всім жителям болота про «дурну затії наївних жаб». І ось коли жаби вирушили, усі, хто залишився в болоті, в один голос закричали:
– Куди ви, жаби, це ж неможливо! Ви не дійдете до ставка. Вже краще сидіти в своєму болоті!
Але жаби не слухали, і прямували далі. Кілька днів вони йшли, багато з них впадали у відчай від безсилля і відмовлялися від своєї мети. Вони поверталися назад в рідне болото. Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї божевільної витівки.
І так їх компанія ставала все меншою і меншою. І тільки одна жаба не звернула з шляху. Вона не повернулася назад в болото, а дійшла до чистого красивого ставка і оселилася в ньому.
Ця жаба не була сильнішою від інших – просто вона була глуха.
