Романович

— А ми тепер тут житимемо, зустрічай гостей! — весело вигукнув мій молодший брат Роман, впевнено заходячи до нашого коридору разом із важкими сумками, які він без церемоній кинув просто на чистий килимок біля дверей. Я застигла на місці, тримаючи в руках тарілку з гарячими пирогами, аромат яких щойно наповнював усю оселю затишком. У голові … Читати далі

Яна стояла біля кухонної стільниці, тримаючи в руках глиняну миску з очищеним часником. У сусідній кімнаті лунав дружній сміх, дзвеніли склянки, а тут, на кухні, панувала особлива атмосфера творення. Вона саме збиралася розтерти цей часник із сіллю та духмяними травами, щоб додати у свіжоспечені пампушки. Справжній, насичений борщ на свинячих реберцях уже майже упрів на … Читати далі

— Якщо ти в мене такий невиправний практик і зовсім не вмієш розгадувати очевидні жіночі підказки, мені доведеться взяти цю ситуацію в свої руки. Одружишся на мені, коханий? Червневий вечір повільно згасав, залишаючи на обрії ніжні рожево-золотаві смуги. Повітря було наскрізь просякнуте ароматами квітучої липи, свіжоскошеної трави та солодкого святкового торта. Ми з дівчатами стояли … Читати далі

— Ти диви, які люди! Невже ти нарешті перестала доношувати старі речі за старшою сестрою? — пролунав дзвінкий і до болю знайомий жіночий голос. Соломія повільно обернулася. Вона просто прийшла до великого торгового центру випити кави та трохи перепочити після довгого робочого тижня. Але доля вирішила підкинути їй несподівану зустріч. Перед нею стояла Каріна. Та … Читати далі

Зінаїда була бабою не злою, але злопам’ятною. Образи вона не збирала – вона їх складала. Як картоплю у льох: акуратно, за сортами, із запасом на зиму. І коли льох наповнювався – Зінаїда вживала заходів. Чоловік її Григорій, був трактористом. Мужик видний: плечистий, вуса – що в Коцюбинського, руки – хоч цвяхи забивай. Трактор свій він … Читати далі

— Ви чомусь вирішили, Тамаро Петрівно, що раз я зараз не ходжу в офіс, то стала безпорадною й нікуди не подінуся від вашого дорослого сина, якому “просто хронічно не щастить”. Мої батьки дійсно мене люблять і завжди підтримають, але забезпечувати чоловіка, який за рік не спромігся знайти навіть звичайну роботу, вони не будуть. Цей курорт … Читати далі

— То я не збагну, ти справді вирішила залишити моїх батьків на самоті з тим городом цієї суботи? Голос Тараса звучав не стільки сердито, скільки розгублено. Він відклав свій телефон на стіл і подивився на дружину так, ніби вона щойно запропонувала щось зовсім позбавлене глузду. Він говорив про майбутні вихідні буденним тоном, як про купівлю … Читати далі

—  Ви вважаєте абсолютно нормальним просто взяти й з’їсти чужу їжу без дозволу, а тепер ще й дорікаєте мені моїм достатком? Моє виховання не дозволяє мені опускатися до ваших образ, але залишатися поруч с тими, хто не має уявлення про елементарну повагу, я точно не збираюся. Поїздка в плацкартному вагоні завжди обіцяє несподівані знайомства, але … Читати далі

— У батька є інша, — заявила дочка матері, проте вона не очікувала, якою буде її реакція. Арина любила батька, він завжди здавався їй надійним чоловіком. Його спокійний голос, твердий характер і теплі обійми викликали в неї відчуття захищеності й упевненості в тому, що все буде добре, що б не сталося. Скільки Арина себе пам’ятала, … Читати далі

– Олено, дивися що я знайшов, – Ігор увійшов у спальню з моїм телефоном у руках та усмішкою на обличчі. – Сто шістдесят тисяч премії! Непогано! Я вже прикинув: сімдесят п’ять тисяч мамі на ремонт кухні, п’ятдесят – братові на перший внесок за машину, решта – нам на відпустку. Що скажеш? Я сиділа за ноутбуком, … Читати далі