Автор Романович
Щосуботи пенсіонерка Катерина Матвіївна ходила на міський продуктовий ринок. У цей день тижня тут був найбагатший асортимент. Ось і сьогодні, травневим днем, вона поспішала за покупками, проходячи знайомими з самого дитинства старими вуличками. Вдома на літню жінку чекала дочка Ніна… Продовжити читання →
Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи до себе молоду жінку. – Тепер вона – наша родина. Марина несміливо… Продовжити читання →
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що… Продовжити читання →
– Сашко! – голос Іри прозвучав так дивно, що Сашко впустив майже зібрану спинку ліжечка і шуруповерт, вилаявся, коли той влучив йому по нозі, і кинувся в сусідню кімнату. – Що? – Сашко, тільки не панікуй! Почалося! Викликай “швидку”. Дивлячись,… Продовжити читання →
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й… Продовжити читання →
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й… Продовжити читання →
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом,… Продовжити читання →
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію. Вона вже була пенсіонеркою й отримувала пенсію, але зараз йшла з роботи на заслужений відпочинок. Її цінували та поважали, але треба було звільнити дорогу молодим. Та… Продовжити читання →
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати. Але лежала під дошками й слухала, як Рекс гавкає без зупинки. Не як завжди – коли побачить… Продовжити читання →
Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері грюкнули. У неї сьогодні вихідний – день народження. Дивно, але чоловік утік і навіть не привітав. Напевно, щось термінове. Крізь сон Іра чула, як чоловікові надійшло повідомлення, потім ще одне… Продовжити читання →