Романович

У вересневому повітрі Львова вже відчувалася легка прохолода, хоча сонце все ще намагалося гріти по-літньому. Мар’яна стояла біля вікна своєї затишної, але з таким трудом заробленої трикімнатної квартири, і повільно розмішувала вже холодну каву. З вулиці долинав звичний шум автівок, серед яких десь на парковці стояли їхні з чоловіком старенькі, але надійні «Рено» та «Шкода». … Читати далі

Надія стояла на своїй кухні, стискаючи в руках горнятко з чаєм, яке вже давно охололо. У вітальні, на дивані, який вона сама обирала в кредит і за який досі виплачувала відсотки, сиділа колишня свекруха — Галина Степанівна. Жінка почувалася в квартирі Надії так, наче прийшла на власну дачу, де все їй підпорядковується. — Надько! Розумієш? … Читати далі

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя двоюрідна сестра, шепотіла Артему, але досить чітко: — Вона ж працює в банку, у неї там бонуси, премії… Кажуть, Марина вже все оплатила. Уявляєш, яке буде свято? Артем позіхнув і хмикнув: — А куди їй витрачати гроші, якщо вона живе … Читати далі

– Ви знову до неї їдете? Чому не до мене? Чим я гірша? Чому я онука бачу раз на пів року, а вона щотижня! – обурювалася Світлана Василівна. Юлія тяжко зітхнула і зручніше перехопила телефон. Сперечатись із матір’ю в суботній ранок хотілося найменше, але лавірувати між двома бабусями ставало все складніше. – Мамо, будь ласка, … Читати далі

— Ти хоч сам розумієш, що зараз зробив? — сказала мати, ледве стримуючи лють. — Ти став на бік чужої жінки проти власної сім’ї! — Таня не чужа, і я не дозволю вам ставитися до неї, як до служниці. П’ятничний вечір уже почав огортати місто теплим сутінком, коли Міша і Таня вмостилися на своєму улюбленому … Читати далі

Маєток старого графа Віктора Верби височів над долиною, немов древній, посивілий від часу лицар, що марно намагався захистити свої землі від невблаганного плину років. Цей будинок, збудований ще прадідами Віктора, мав товсті кам’яні стіни, високі вікна з вітражами та дах, вкритий темною черепицею. Навколо маєтку розкинувся густий ліс, який восени спалахував багряними та золотими барвами, … Читати далі

– Вмієш ти, Любко, секрети зберігати, – сказала я доньці. – Прямо, як емальоване решето, – все просочується! Люба шкрябала зубцями виделки по старій тарілці, збираючи фіолетові розводи від чорничного пирога. На її зап’ясті тихо брязнув дешевий браслет із пластиковими бусинами – подарунок чоловіка на Восьме березня. – Мамо, ну а що такого? – Вона … Читати далі

— …І знаєш, Уль, я все думаю: може, я справді погана дружина? Не можу створити затишок, порядок… — Почекай-но, — перебила подруга. — Який порядок? У тебе вдома ідеальна чистота! А готуєш ти так, що пальчики оближеш. — Але Ігор каже… — А порахуймо, що каже Ігор, а що він насправді робить? — Це що … Читати далі

— І все-таки, ця квартира зовсім не підходить для майбутнього наших дітей, там надто багато гострих кутів і погана енергетика, я це відчуваю спиною. — Мамо, ми обирали планування пів року, радилися з архітекторами, а не з ворожками, і кути там найзвичайніші, прямі, дев’яносто градусів. — Ось саме за це я про тебе й кажу, … Читати далі

— Скажи, Галю, а що ти взагалі вмієш, окрім як куховарити та бурчати? — запитав чоловік, неквапливо застібаючи дорожню валізу. Ці слова прозвучали дивно, тихо, але всередині ніби щось обірвалося. Галина зупинилася посеред кухні. У руках вона тримала звичайну порцелянову чашку, яку щойно збиралася поставити на полицю. — Не забудь забрати квитанції з поштової скриньки, … Читати далі