Хлопчик років десяти, тремтячи від холоду, босоніж стояв біля вітрини взуттєвого магазину і, не відриваючись, дивився на тепле взуття. До нього підійшла одна жінка і запитала:
– Мій маленький друг, що ти з такою цікавістю розглядаєш за цим склом, про що думаєш?
– Я прошу Бога, щоб Він мені дав одну пару черевиків, – відповів хлопчик.
Дама взяла дитину за руку і увійшла з ним в магазин. Вона попросила продавця принести шість пар дитячих шкарпеток і запитала, чи може той принести таз з теплою водою і рушник. Службовець приніс все, про що його попросила жінка.
Вона повела хлопчика в задню частину магазину, зняла рукавички, вимила дитині ноги, висушила їх рушником. Продавець приніс шкарпетки. Дама наділу одну пару на ноги дитині, потім приміряла і купила йому черевики, попросила завернути інші шкарпетки і віддала їх хлопчикові. Потім вона погладила його по голові і сказала:
– Тепер, без сумнівів, ти відчуваєш себе набагато краще.
Вона розгорнулася, щоб піти. У цей момент хлопчик дотягнувся до її руки і, дивлячись на неї зі сльозами на очах, запитав:
– Ви дружина Бога?
«Віра без діл мертва» (Якова 2:26)
