Давним-давно на вершині гори виросли три деревця. Стоячи під променями палючого сонця, слухаючи шум вітру, що прилітають з далекої заморської країни, вони мріяли, як зазвичай мріють діти.
Перше деревце, дивлячись на зірки, що сяяли на небі, точно алмази, сказало: «Я хочу, щоб з мене зробили красиву скриню і наповнили її скарбами!»
Друге деревце дуже любило слухати шум прибою. І, дивлячись на річку, яке весело бігло по веселим камінцях, сказало: «Я хотіло би стати найпрекраснішим на світі вітрильником, плавати по морях і служити могутньому цареві!»
Третє деревце подивилося на галасливе місто і на людей, які метушливо бігали по своїм важливих справ, і сказало: «А я б хотів залишитися на цій вершині, але вирости таким високим, щоб люди, дивлячись на мене, бачили небеса і згадували про Бога!»
Минуло багато років, дерева виросли і одного разу на вершину гори піднялися три дроворуба. Перші два дерева зраділи. Одне подумало: «Скоріше б мене зрубали і зробили з мене гарну скриню!»
Інше сказало собі: «Коли мене зрубають, я буду борознити велике море, я буду самим могутнім кораблем для наймогутнішого царя!» І тільки третє впало духом : «Якщо мене зрубають, то люди перестануть дивитися в небеса!»
Під ударами сокир все три дерева впали на землю.
Перше виявилося в майстерні тесляра. «Зараз з мене зроблять скриню! – зраділо воно. – І я буду зберігати алмази, золото і срібло!».
Але тесля виконував замовлення бідних людей, у яких немає коштовностей, і тому скрині їм були не потрібні. І він перетворив дерево в годівницю для худоби. Її поставили в хліві і наповнили запашним сіном.
Друге дерево виявилося на корабельній верфі. «Зараз з мене зроблять величезний корабель!» – зраділо воно. Але теж помилилося.
Дерево розпиляли на тонкі дошки і змайстрували з них простий рибальський човен. Човен продали рибалкам, які ловили рибу в місцевому озері, і скоро весься він пропах рибою.
Третє дерево теж було розчароване. Його розпиляли на бруси і склали в штабель на складі. «Невже моє покликання в тому, щоб припадати пилом на полицях?» – думало воно.
Багато днів і ночей минуло з того часу. Три дерева майже і не згадували про свої мрії. І ось одного разу.
В одну з ночей світло золотої зірки осяяло перше дерево. Це сталося, коли молода жінка поклала свою новонароджену дитинку в годівницю для худоби. «Шкода, що я не можу зробити для нього колиску», – прошепотів її чоловік.
Але Мати стиснула його руку і посміхнулася, тому що дерево світилося золотим світлом і, здавалося, зігрівало дитину. «Ці ясла прекрасніші будь-якої колиски», – сказала Вона. В цю мить дерево дізналося, що в яслах перебуває найбільший Скарб, найвеличніше і найпрекрасніше на всьому білому світі.
Минуло тридцять років. Втомлений подорожній разом зі Своїми друзями сів до човна. Він заснув, тому що йшов, не зупиняючись, багато днів. І так і продовжував спати, коли почалася страшна буря!
Гримів грім, виблискували блискавки, і друге дерево ледь утримувалося від того, щоб не розвалитися. «Треба зупинити бурю, – думало воно, – інакше всі мої пасажири загuнуть!» І тут прокинувся Подорожній.
Він простяг Свою руку і сказав лише два слова: «Замовкни, перестань!» І буря послухалася Його. Вона лягла так само швидко, як і почалася. І тоді друге дерево здогадалось що везе Царя всього Всесвіту!
Минуло ще трохи часу, і настала черга третього дерева. Одного разу бруси, нарізані з нього, витягли з штабеля і сколотили разом дві перекладини. Дерево намагалося бути легким, коли його несла на Собі Людина. А потім. Потім воно здригалося і беззвучно кричало.
Але після Воскресіння третє дерево дізналося, що смepть Людини, якa пoмеpла на ньому, стала джерелом вічного життя всіх людей.
Так Божа любов виконала бажання всіх трьох дерев!
Вона зробила перше дерево прекрасним, тому що в чудову зоряну ніч воно стало колискою Спасителя світу.
Вона зробила друге дерево могутнім, тому що в сильну бурю воно послужило Царю всього Всесвіту!
І кожен раз, коли люди думають про третє дерево, вони згадують про Бога. Тому що третє дерево стало символом порятунку.
Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам’ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш Йому, він дасть тобі дорогоцінні дари.
Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли. Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми всього лише знаємо, що Його шляхи – не наші шляхи, але Його шляху – завжди кращі!
