Коли до стародавніх мудреців приходили люди зі своїм розпачом та скаргами на життя, ті говорили:
“Не можна прожити життя і не завдати нікому болю”.
Життя – складне, все зіткане з випробувань. Тримайтеся та моліться! Якщо не зрадять тебе, то рано чи пізно це зробиш ти. Не тому, що ти зла і підступна людина, а тому що інтереси людей не завжди збігаються. Люди – не егоїсти, вони гедоністи. Запрограмовані на насолоду. Вічно зайняті пошуком місця під сонцем.
Зривають угоди, забувають про обіцянки, руйнують міцні шлюби.
І чим більше одна людина буде щаслива у своїй новій реальності, тим більше інша буде впевнена, що її обдурили, кинули напризволяще, знехтували нею.
Емоційно неврівноважені люди відразу починають виношувати план помсти. Їм обов’язково треба довести іншому, що так чинити не можна! Вчора ж ще були друзями та союзниками. А тепер що? У душу плюнули…
Один актор говорив: “Не слід образи збирати. Не велике багатство”.
Мудреці радили для того, щоб охолодити запал, слід переправити свою злу енергію на позитивну.
Від однієї жінки пішов чоловік. Вона кипіла від обурення. Їй хотілося дізнатися, де він тепер живе та серйозно з ним поговорити. Але так як вона не мала адреси, а з гіркотою в душі треба було щось робити, вона пішла до бабусі-сусідки і перемила у неї в квартирі всі вікна.
Очистила від бруду не лише вікна, а й свою душу. Заспокоїлася. Бабуся простягала 50 гривень, більше у неї не було. Жінка не взяла.
Вчора на службі священник сказав:
“Кожна ситуація трапляється з нами не для того, щоб ми страждали, доки час не вилікує рани. А для того, щоб чесно відповіли собі на запитання: як так вийшло, що поряд виявилася ненадійна людина?
Як утворилася така сильна залежність? В який момент пішла довіра? Чому ви цього не помічали?
Важливо не лише пережити цей час. Але й осмислити його. Біль у душі – це важливий урок від долі.”
У житті нічого не відбувається просто так.
“Мене зрадив коханий. Мені було дуже погано….не могла ні їсти, ні пити, практично не спала. Це тривало досить довго. Поступово почала приходити до тями. Через два роки зустріла його і жахнулася. Невже через цю людину я мало не втратила своє здоров’я?” Ольга З., 59 років.
