Хто заздрить чужому щастю – нехай його і отримає… разом із рештою, звичайно. Разом із долею. Одне без іншого не буває.
Заздрили царю Полікрату, який купався в розкоші, – а скінчив життя на рожні. Його живцем засмажили вороги в розореному царстві. Тож хай отримають щастя Полікрата, не шкода! Хай беруть. У комплекті із долею.
Заздрять успіху спортсмена – нехай отримають успіх. І порвані зв’язки, хворий хребет і безперервні тренування з ранку до вечора. Вставай із затишного дивана та біжи чи бийся! Негайно! Бо щастя втратиш і публіка від тебе відвернеться.
Заздриш подрузі – отримай її хвороби та дитячі страждання. Токсичну матір, яка у неї була. Побої. Образи. І тяжку хворобу, яка на неї чекала, – тепер це твоя хвороба. Разом із будинком та посадою подруги.
Отримайте щастя великого актора! І його депресію у комплекті. І втрату дитини – ах, заздрісник забув, що акторові довелося таке пережити.
І щастя політика отримаєте. Разом із тривогами, страхами, замахами на його життя та переслідуваннями.
Все можна отримати тільки в комплекті, шановні заздрісники. Просто нормальні люди не особливо говорять про свої тягарі. Не знає заздрісник обставин чужого життя. І ніхто не знає скільки він проживе. Тож можна ще й свій вік укоротити дуже, здобувши чуже щастя. Сто разів треба подумати, перш ніж сказати: ах, добре тобі! Мені б твоє щастя!
Чуже щастя – як чужі туфлі. Красиві та блискучі. На три розміри менші. Нехай одягнуть і носять заздрісники наші туфлі – аби тільки зняти не могли. Самі випросили у долі. Самі нарікали та порівнювали. То хай беруть! І не плачуть потім. А якщо й заплачуть – не шкода. Самі випросили наш хрест.
Автор: Анна Кір’янова
