Коли я виходила заміж, то батьки мого чоловіка прийняли мене не найкращим чином.
Вони сподівалися, що їхній син одружиться з дівчиною з багатої родини, з великим приданим.
А у мене не було практично нічого, і тому я їм не сподобалася.
Мені було прикро, але не критично, бо головне, що мій чоловік був на моєму боці.
Після одруження ми поїхали в місто, спочатку знімали житло. Нам не допомагали ні батьки з моєї сторони, ні зі сторони чоловіка.
Нам дуже хотілося мати власне житло, тому ми з чоловіком поїхали разом за кордон на заробітки, і змогли за 10 років побудувати будинок.
У мого чоловіка є ще молодша сестра, з якою він зараз майже не спілкується.
А винні в цьому батьки, вірніше, мати чоловіка.
Свекруха завжди говорила, що у всьому сподівається в старості на дочку, а ми і наші діти були для них, як чужі.
Я сприймала це спокійно – хоче жити свекруха біля доньки, ну і нехай, це її право.
Коли і дочка вийшла заміж, то деякий час вони жили всі разом.
Їх зять мав непростий характер, любив, щоб все було по його, але це не завадило моїй свекрусі купити йому машину.
І незабаром після цього вони теж вирішили будувати собі в райцентрі будинок.
На той час у них була маленька дитина, працював один зять і грошей на будинок, звичайно ж, у них не було – тільки плани.
Батьки мого чоловіка всі свої заощадження вклали в будівництво цього будинку, плануючи собі забезпечену старість біля доньки.
Вони навіть продали свій будинок в селі, а гроші віддали зятю і доньці.
Та дуже швидко свекор із свекрухою зрозуміли, що зробили помилку, бо стали почуватися зайвими в чужому домі.
Хоч свекри і дали величезну суму, та господарями в будинку вони не були.
З’ясувалося, що їх дочка оформила цей будинок не на себе, а на свого чоловіка, який сказав, що в іншому випадку піде від неї.
І тепер зять не хоче, щоб батьки дружини жили разом з ними.
У село повернутися їм нікуди, адже і будинок там проданий і гроші у дочки.
І тепер вони хочуть, щоб ми забрали їх до себе.
Прийшли до нас в гості і стали роздивлятися, чи вистачить нам усім місця.
Я все обдумала і сказала, що я проти, але розумію, що іншого виходу у нас немає.
Бачу, що чоловік не може залишити своїх батьків у скрутному становищі.
Якщо я і погоджусь, щоб свекри жили з нами, то лише заради чоловіка.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
