У заячу нору заповзла змія. Зайці злякалися, але вона їх заспокоїла:
— Не бійтеся мене, мені так самотньо, я не маю друзів, і я хотіла б дружити з вами. Я мудра істота і мені є чим поділитися.
— Добре, — сказали зайці й почали спілкуватися зі змією. Вони провели в розмовах весь вечір, а потім змія вкусила одного із зайців і виповзла.
Наступного дня вона повернулася.
— Не проганяйте мене! — попросила вона, — ми ж друзі й потрібно приймати один одного такими, якими ми є. Я – змія, жалити – моя природа. Але я намагатимуся більше цього не робити.
— Добре, — погодилися зайці і все повторилося. Змія розповідала зайцям мудрі притчі, а потім вкусила іншого зайця і виповзла.
Коли змія знову приповзла, вхід у нору загороджував камінь. Змія довго вмовляла зайців помиритись, але вони не погодилися.
У світі дурнів розумний завжди самотній, — прошипіла змія і поповзла, скривджена зрадою друзів.
Отак розумні токсичні люди можуть все перевернути на свою користь. Якщо вас ранять, навіть якщо це найрозумніші істоти на світі, не пускайте їх у свою нору.
