Нещодавно в аеропорту я випадково почула розмову між матір’ю і дочкою, вони прощалися. Коли оголосили рейс, вони обнялися, і мати сказала: «Я люблю тебе і бажаю тобі достатньо».
Дочка відповіла: «Мама, наше життя разом – це більш, ніж достатньо. Твоя любов – це все, що мені необхідно. Я теж бажаю тобі достатньо».
Вони поцілувалися, і дочка пішла.
Мати пройшла дуже близько від того місця, де я сиділа, і я відчула, що їй необхідно було поплакати. Я спробувала не дивитися на неї. Щоб не порушувати її особистий простір, але вона звернулася до мене і запитала:
– Ви коли-небудь прощалися з кимось, знаючи, що це назавжди? “
– Так, у мене були такі випадки. – відповіла я.
– Вибачте за питання, але чому це прощання назавжди?
– Я стара жінка, і вона живе дуже далеко звідси. Насправді наступного разу вона приїде на мої похорони. – сказала вона.
– Коли ви прощалися з нею, я чула, що ви сказали «я бажаю тобі достатньо». Що ви мали на увазі?
Вона посміхнулася.
– Це побажання, яке ми передаємо з покоління в покоління. Мої батьки зазвичай говорили це.
Вона зробила паузу і подивилася вгору, як би пригадуючи деталі, і потім посміхнулася ще ширше.
– Коли ми говоримо «я бажаю тобі достатньо», значить, ми бажаємо іншій людині, щоб її життя було сповнене лише тих речей, які достатньо гарні, щоб жити.
Тоді, звертаючись до мене, вона поділилася зі мною таким, як ніби читаючи напам’ять:
– Я бажаю тобі мати достатньо сонця, щоб підтримувати твій дух яскравим.
– Я бажаю тобі достатньо дощу, щоб ти ще більше цінувала сонце.
– Я бажаю тобі достатньо щастя, щоб твоя душа була жива.
– Я бажаю тобі достатньо болю, щоб маленькі життєві радощі здавалися більшими.
– Я бажаю тобі достатньо доходу, щоб у тебе було все необхідне.
– Я бажаю тобі достатньо збитку, щоб ти цінувала все, що в тебе є.
– Я бажаю тобі достатньо зустрічей, щоб ти змогла витримати розставання.
Потім вона відійшла.
Кажуть, що потрібно одна хвилина, щоб зустріти особливу людину, одна година, щоб оцінити її, один день, щоб полюбити її і все життя, щоб забути.
Автор невідомий
